1. Все для людини і завжди з людиною – цей заповіт Максим Рильський проніс крізь бурю і сніг, крізь усе своє життя. 2. Погасли вечірні огні: усі спочивають у сні. 3. Коли в грудях моїх тривога то потухає, то горить; коли загублена дорога, а на устах любов тремтить, коли уся душа тріпоче, як білий парус на човні, - тоді рука моя не хоче пером виводити пісні. 4. От і клопоталися чоловіки в тому саду: пісок возили, східці по взгір’ю направляли та місточок через рівчаки ладили. 5. Хай лютує, казиться зима, - та все здолають людські теплі руки. 6. Сумно стало Максимові серед лісу: жаль йому стало своїх степів безкраїх, свого неба високого. 7. Защебетав соловейко, угору летючи, закувала зозуленька, на дубу сидячи, защебетав соловейко – пішла луна гаєм; червоніє за горою; плугатар співає.
Войдите или зарегистрируйтесь, чтобы добавить ответ или свой вопрос на сайт