придумать сказку на украинском языке для 3 кл

Котик та півник
Був собі котик та півник, і були вони у великій приязні. Котик, було, у скрипочку грає, а півник пісеньки співає. Котик, було, йде їсти добувати, а півник вдома сидить та хати глядить. То котик, було, йдучи наказує: – Ти ж тут нікого не пускай та й сам не виходь, хоч би хто й кликав. – Добре, добре, – каже півник, засуне хату та й сидить, аж поки котик вернеться. Навідала півника лисиця та й надумала його підманити. Підійде під віконце, як котика нема вдома, та й підмовляє: – Ходи, ходи, півнику, до мене, що у мене золота пшениця, медяна водиця. А півник їй: – То-ток, то-ток, не велів коток! Бачить лисиця, що так не бере, прийшла раз уночі, насипала півникові попід вікном золотої пшениці, а сама засіла за кущем. Тільки що котик вийшов по здобич, а півник одсунув кватирку та й виглядає. Бачить: нікого нема, тільки пшеничка попід вікном розсипана. Понадився півник: – Піду-но я трошки поклюю, нікого нема, ніхто мене не зобачить, то й котикові не скаже. Тільки півник за поріг, а лиска за нього та й помчала до своєї хати. А він кричить:
Котику-братику, несе мене лиска по каменю-мосту на своєму хвосту. Порятуй мене! Котик поки почув, поки завернувся (далеко був), то вже й опізнився лиску доганяти. Біг-біг, не здогнав, вернувся додому та й плаче, а далі надумався, узяв скрипку та писану кайстру та й пішов до лисиччиної хатки. А в лисиці було штири дочки та їден син. То стара лисиця на влови пішла, а дітям наказала півника глядіти та окріп гріти, щоб ото вже, як вернеться, зарізати його та обпатрити. – Глядіть же, – наказала, – нікого не пускайте. Та й пішла. А котик підійшов під вікно та й заграв, ще й приспівує:
Ой у лиски, в лиски новий двір та чотири дочки на вибір, п’ятий синко ще й Пилипко. Вийди, лисе, подивися, чи хороше граю! От найстарша лисичівна не втерпіла та й каже до менших: – Ви тут посидьте, а я піду подивлюсь, що воно там так хороше грає? Тільки що вийшла, а котик її – цок у лобок та в писану кайстру! А сам знов грає: Ой у лиски, в лиски новий двір… і т. д. Не втерпіла й друга лисичівна та й собі вийшла, а він і ту – цок у лобок та в писану кайстру! Так усіх штирох виманив. А синко Пилипко жде-пожде сестричок – не вертаються: – Піду-но, – каже, – позаганяю, а то мати прийде, битиме. Та й вийшов з хати. От котик і його – цок у лобок та в писану кайстру! А потім почепив кайстру на сухій вербі, сам – у хату, знайшов півника, розв’язав, взяли вони удвох усю лисиччину страву поїли, горщика з окропом вивернули, горшки-миски побили, а самі втекли додому. Та вже потім півник довіку слухав котика. слушать-скачать>>