текст на тему рослини влітку

Для природного рослинного покриву степової зони характерне абсолютне панування трав'янистої рослинності, пристосованої до посушливого клімату. Основу травостою складають багаторічні дерновинні злаки (ковила, типчак) і меншою мірою - кореневищні. Різнотрав'я відіграє другорядну роль, причому його кількість і різноманітність різко зменшуються з півночі на південь. Гострий дефіцит вологи - головна причина безлісся степів. Невеликі лісові острівці можна побачити лише в долинах річок і по балках.На Україні степова зона займає 40% усієї території країни. Характерною її ознакою є рівнинний рельєф, що розрізається річковими долинами, балками та ярами. Клімат континентальний, з високими температурами влітку і морозними зимами. Кількість опадів - від 450 мм на півночі зони до 350 - на півдні. З півночі на південь змінюються й ґрунти степової зони: від родючих чорноземів до солонцюватих, а також каштанових ґрунтів крайнього півдня - безструктурних і бідних на гумус.Через жарке літо, невелику кількість опадів і нерівномірне випадання їх протягом літа, сильне випаровування у степу часто бувають посухи та жорстокі суховії - чорні бурі. Цілинний степ стійко витримує таку негоду. Протистойте вітру степовим травам допомагають тонкі, але цупкі й розгалужені корені в одних та довгі, міцні - в інших. Рослини мають безліч пристосувань і для перенесення спеки: густе опушення, шар воску або іншої речовини, що вкриває рослину; зменшення поверхні листків, вертикальне положення листків тощо. Деякі рослини розвиваються у весняний період, коли достатньо вологи. З настанням спеки в них уже достигають плоди, надземна частина засихає, а під землею зберігаються до наступної весни цибулини, бульби. Такі рослини називаються ефемероїдами. На півдні степу ростуть одноріч-ники, які швидко розвиваються в роки з вологою весною і за короткий час закінчують цикл свого розвитку. Називаються вони ефемерами.Протягом вегетаційного періоду степ змінює свій вигляд: залежно від цвітіння тих чи інших рослин він то голубий, то жовтий, то білий з різними відтінками. Така мінливість - результат пристосування видів до метеорологічних умов: одні починають свою вегетацію раніше, інші - пізніше; одні ростуть швидко, інші - повільно; одні цвітуть кілька днів, інші два-три місяці. Тому і зовнішній вигляд фітоценозів, який називають аспектом, у різний період різний. Наприклад, у південних типчаково-ковилових степах навесні, в квітні, зовнішній вигляд фітоценозів зумовлюють ефемери і ефемероїди, що цвітуть у цей час. У травні тут панує пірчаста ковила з домішкою типчака, тонконога та степового різнотрав'я; в червні аспект створюють рослини типу перекоти-поле; в липні - ковила волосиста і т. д.З півночі на південь степова рослинність значно змінюється. Так, у найпівнічніших районах степової зони зустрічаються лучні степи, для яких характерні не тільки степові, а й лучні трави. Дерновинних злаків мало, переважають кореневищні широколисті: стоколос, пирій, кунич-ник та ін На цих степах дуже багате і буйне різнотрав'я, в якому переважають вологолюбні види: шавлія лучна, конюшина гірська, сон-трава тощо.У справжніх степах, що лежать далі на південь, панують вузьколисті дерновинні злаки. Ці степи поділяються на різнотравно-типчаково-ковилові, де значне місце належить посухостійкому різнотрав'ю, і типчаково-ковилові з дуже бідним різнотрав'ям.Ще далі на південь лежать пустинні степи з розрідженим травостоєм, у складі якого, крім дерновинних злаків, посухостійкі напівчагарники: полини, солянки тощо. На крайньому півдні степової зони великі ділянки займають солончаки зі своєрідною рослинністю: у більшості рослин соковиті, м'ясисті стебла і дуже редуковані листки.

Найпрекрасніші квіти ростуть улітку.Це троянда, кульбабка, ромашка, папороть, гладіолус, календула, ірис, лілія та інші.А які красиві , соковиті дерева:яблука, груші, сливи, горіх, вишня, алича та інші .А ще пркрасні кущі позичок , малини і ожини .Ці рослини говорять про прихід літа.