1.Що можна сказати про умовно прості речення у складносурядному?
Про відносини, в яких вони перебувають одне з одним?

А: вони рівноправні, без жодних сполучників
Б: одне залежить від іншого, без сполучників
В: вони рівноправні, з'єднані сполучником
Г: одне залежить від іншого, з'єднані сполучником

2. Складним є речення:

А: Я сиджу тихо, наче мишка, намагаючись навіть не дихати.
Б: Бо я вже давно мав би спати, обійнявши подушку чи якогось там ведмедика.
В: Той ведмедик дійсно існував колись, але вже років зо три, як то кажуть, відійшов у вічність.
Г: Але про це знаю лише я, бо ніхто й не помітив

3. У якому з цих речень є сурядний і підрядний зв’язки між його частинами?

А: Я вважаю, що не варто складати думку про людину за її правописом.
Б: Адже не кожен, хто пише з помилками, є безнадійним бовдуром.
В: От я, наприклад, вважаю, що зміст важливіший за форму, а правопис – це лише форма!
Г: Але дехто пихатий та зарозумілий весь час товкмачить, що правильно писати – це ніби носити чистий одяг і вмиватися кожного ранку.

4. Яке з цих складних речень має між своїми частинами безсполучниковий і сурядний зв’язки?

А: Чесно кажучи, мені вже давно здається, що всі ці коми й тире лише заважають нормальним людям.
Б: Я б із задоволенням заборонив мучити дітей усіма цими правилами, але хто ж мені дасть: грамотії й зануди захопили владу в цьому світі.
В: Вони кожного року вигадують нові правила й видають нові підручники, щоб заплутати нас остаточно.
Г: Давно вже треба заснувати партію, що захищатиме права людей, яким байдуже до їхніх правил і їхніх підручників.

5. У якому з речень є безсполучниковий зв'язок?

А: Чому це так конче потрібно, щоб усі слова писалися завжди однаково?
Б: От мені цікаво: у слів хтось спитав, чи хочуть вони завжди виглядати однаково, а чи краще їм час від часу змінювати свої обличчя?
В: Я просто впевнений, що нікому це й на думку не спало, крім мене.
Г: А продукувати такі геніальні думки я можу лише тому, що маю час мислити, бо не витрачаю його на всілякі правила та інші дурниці.