Контрольний твір. Склади оповідання про пригоди друзів.


Контрольный произведение. Составь рассказ о приключениях друзей

Літо - це найулюбленіше мною пору року. Можна займатися всім, чим побажаєш. Можна ходити в походи, грати з друзями в футбол, кататися на роликах, поїхати куди завгодно, їсти морозиво.

Щоліта відбувається щось запам'ятовується і цікаве. Ми з другом їздили на риболовлю. Вирушили рано вранці, взявши з собою бутерброди, чай, теплий одяг, перловку (на неї чудово клюють окунькі).

Спочатку я думав, що це нудне заняття. А виявилося, що ловити рибу непросто, навіть захоплююче. Виявляється, це ціла наука. Перш, ніж зловити рибу, потрібно спочатку її підгодувати, потім насадити наживку, правильно закинути вудку, а потім тихо вичікувати свою «золоту рибку». Перший раз допоміг мені закинути вудку мій друзяка, а потім я робив це сам. Тільки довго не міг зловити жодної риби. Але ось вудка різко сіпнулася, потім ще раз. Я витягнув вудку, а на гачку висів великий окунь. Мій друг дуже зрадів і сказав, що я справжній рибалка.  У той день ми наловили дуже багато риби. Готували юшку на багатті. Було дуже смачно! А знаєте чому? Тому що рибу для юшки зловив я сам.

Ответ:

На літніх канікулах у мене була справжня пригода. Ми з друзями врятували двох маленьких щенят.

Сталося все так. Ми йшли по вулиці в приватному секторі. Біля сміттєвого контейнера я почув дивний писк. Ми з'ясували, що писк доноситься з мішка чорного кольору, який лежав поруч у кущах. У мішку був хтось живий. Ми розв'язали мішок і знайшли там двох маленьких щенят.

Щенята не були сліпими, навіть обросли шерстю. Вони були гарними, чорні з рудим. Напевно, хтось із їхніх батьків був вівчаркою. І ми з моїми друзями Оленою і Антоном вирішили їх прилаштувати в добрі руки.

Ми стали дзвонити, ходити по знайомих, родичах, яким могла знадобитися собака. Але нікому цуценята не були потрібні. Так цілий день пройшов, ми забігали додому тільки поїсти. Ми вже просто зневірилися. Як раптом одна знайома тьотя Люда, у якої свій будинок, сказала: «А стривайте, я запитаю чоловіка». Вийшов дядько Саша, подивився щенят і взяв одного в господарство! Як ми раділи!

Але другого цуценя ніхто не брав. Дядько Ігор, знайомий, дав пораду: не хочуть брати безкоштовно, так продайте його на ринку. Вночі цуценя був у Олени, а вранці ми пішли на ринок його продавати. Мені мама сказала, що толку з цього не буде, що цуценя куплять ті, хто робить шаурму! На ринку ми стали біля стінки, посадили цуценя в коробку і призначили ціну в сто рублів. Всі продавці над нами сміялися і говорили, що цуценята даром нікому не потрібні.

Невдовзі до нас підійшов дядько. Він приїхав на машині з села, торгував насінням і почув про цуценя. Він купив його у нас. Ми спеціально ходили подивитися, чи не на шаурму він продає. Так ми пристроїли щенят в хороші руки.

Объяснение: