Текст клечальна оселя

В далеку давнину Зелені свята, Клечальна субота, Русальний тиждень та інші народні свята літнього циклу (наприклад, Семик чи похорон Ярили) були окремими святами, що мали власну семантику і ритуали.

Проте протягом багатьох століть вони були частково втрачені, дещо змінені, переплелися між собою, а деякі – навіть почали заміняти одне одне.

Але вкорінені у народну пам’ять, ці давні дохристиянські свята поєдналися в Зелених святах і Русаліях. Як зазначає Степан Килимник в книзі «Український рік у народних звичаях в історичному освітленні», під назвою ЗЕЛЕНІ СВЯТА слід розуміти, що в дохристиянські часи це була ціла низка ЛІТНІХ СВЯТ.

Зелені свята тривали цілий тиждень і завершувалися Зеленою неділею, що потім в християнстві отримала назву Трійця. Напередодні Зеленої неділі йшла Клечальна субота, що була присвячена померлим предкам.

В Клечальній суботі відбився архаїчний культ предків, який був у наших пращурів і прямо чи опосередковано дійшов до наших днів через народну традицію. А сезонна обмеженість перебування Русалок на Землі не суперечить їх належності до культу Предків.

Ці давні свята пройшли через тисячоліття і дійшли до останніх століть лише фрагментарно, окремими елементами, що залишились з основних обрядів і ритуалів.

Перед Зеленою неділею, в Клечальну суботу ввечері, коли і хату всередині, і сіни, і подвір’я вже прикрашено зеленим гіллям і зіллям, господар з зеленою гілкою, найчастіше з дубовою, стає серед двору і промовляє:

Сонце ясне, Сонце праведне, святі наші діди-лада, духи лісів, вод і полів, зустрічаємо вас, вітаємо з літом, шануємо і запрошуємо!

Після цього з порогу з книшем і квіткою в руках промовляє господиня:

Русалоньки-нявоньки, красні дівоньки. Потерчата бідненькі, дітоньки маленьки, дівчат-хлопців не займайте, жита не збивайте. По межах-суловках бігайте-грайте, ниву хороніть – просимо вас, схиляємось з книшем та квітами!
Усе зле, усе лихе, громовая тучо, великая зливо – нас минай, нашої нивки, худібки не займай!

А на Чернігівщині збереглися ось такі примовляння під час обіду чи вечері протягом Русального тижня:

Русалоньки-мавоньки наші, русу косу чешіть, росу пийте, у рясці купайтесь, квітами величайтесь, на вітах гойдайтесь, на межах-суловках грайте, наших хлопців-дівчат не чіпайте, жита не ламайте – живіть собі!

А ви, дитинята-потерчата нехрещені, при місяці грайтесь, людей не чіпайте, в хату не ступайте, злиднів не водіть, лиха не чиніть!

Окрім русалок, на Зеленому тижні, і особливо в Клечальну суботу, на землю приходили мерці. Пригадаймо народні прислів’я: «Вже діди сиділи по кутках» або «Вже діди снували по хаті» – в Клечальну суботу кожна родина запрошувала своїх предків до хати, яким готувалася жертвенна їжа – колово – їжа Бога і духів померлих.

Пізніше в християнстві на Клечальну суботу припав введений церквою поминальний день – батьківська субота.