profile

Опубликовано 6 лет назад по предмету Українська мова от hobit

Помогите написать , оповідання з обрамленням на тему Відповідальна людина

  1. Ответ
    Ответ дан Діма1998


    Відповідальність — це поняття конституційне, громадянське, карне, але найголовніше — моральне. Як моральне поняття відповідальність близька до поняття совісті. А моральний закон... він не на папері, а всередині нас.

    Діапазон відповідальності людини дуже великий: від «за тих, кого приручив», до «нині ми відповідальні за країну, за народ, за усіх на світі». Відповідальна людина ніколи не зробить аморальних вчинків. Найвища відповідальність у «годину гірку» завжди була характерною рисою нашого народу.

    Теоретично всі розуміють: з дитинства треба виховувати відповідальність за те, що під силу дитині. Кожному школяру пояснюють, що треба відповідати за свої вчинки, відповідально підходити до навчання, друзів. Батьки вчать нас відповідати за молодших у родині, відповідально ставитися до своїх обов'язків вдома. У літературі маса прикладів того, що буває, якщо людина безвідповідально поводиться стосовно родини, друзів, роботи. Здавалося б, усе це повинно виключити безвідповідальні дії з життя людини. Але... Через чиюсь безвідповідальність вибухнув Чорнобиль, а відповідальні люди кинулися в смертельний вогонь заради нашого порятунку. Хтось безвідповідальний закрив службу спостереження за льодовиками — у результаті катастрофа в Північній Осетії, загибель людей, у числі яких — улюблений усіма артист і режисер Сергій Бодров-молодший. Спрямована безвідповідальною рукою навчальна ракета збила літак. Трагічні результати безвідповідального ставлення до справи — це, мабуть, найстрашніше, тому що може привести до загибелі ні в чому не винних людей.

    А от безвідповідальні обіцянки політиків, чиновників, громадських діячів руйнують віру у владу, у справедливість, у можливість жити за встановленими законами. Наші передвиборні кампанії дають нам сотні прикладів того, як голосні обіцянки, клятвені запевняння зависають у повітрі, залишаються порожніми словами. Тільки один приклад: свою рідну вулицю я бачив чистою і освітленою тільки місяць перед останніми виборами. Мої батьки пішли голосувати по такій вулиці. А через два дні вона знову занурилася в темряву, вітер розносив по всій вулиці сміття, без попередження відключили на цілий день воду... Може, того, хто обіцяв нам порядок, не обрали? Так всі ж кандидати обіцяли тільки гарне. Когось же все-таки обрали! Де ж його обіцянки? Я вважаю, що зараз ще той час, коли до влади, обманюючи обіцянками, за які потім не відповідають, рвуться з корисливими цілями. Інакше таку безвідповідальність пояснити не можна. Але я оптиміст: таке становище, може, і довгострокове, але все-таки тимчасове.

    Усі ми, хто живе на цій землі, несемо відповідальність. За що? За те, щоб у світі тріумфували добро і справедливість. Перед ким? Перед усіма, хто поруч. Той, хто уміє відповідати за близьких, зуміє бути відповідальним і в масштабах держави. Відповідальна за щось людина відповідає насамперед перед своєю совістю. Немає вищого і справедливішого судді. Перед людиною з розвинутим почуттям відповідальності завжди стоїть питання: «Якщо не я, то хто?» І вирішує вона його відповідно до своєї совісті.

Войдите или зарегистрируйтесь, чтобы добавить ответ или свой вопрос на сайт


Другие вопросы
Шалаш
Другие предметы - 1 год назад

Пытался написать сочинение по егэ по русскому не могу понять как,написать хотелось бы пример увидеть по этому тексту. (1)в солнечный день я приехал в старинный посёлок гусь-железный полюбоваться на озеро, искупаться, поплавать в нём. (2)доехал до речки, поднялся на бугор, глянул и... (3)о ужас! (4)нет озера. (5)по широкой впадине, окаймлённой дальней опушкой бывшего прибрежного леса, текла, извиваясь, узкая, местами пересыхающая речушка. (6)и старинной плотины, высокой, кирпичной, с чугунными шлюзами, в тёмных казематах которой, по преданию, разбойная братия чеканила фальшивые деньги, тоже не было. (7)шлюзы, регулировавшие сток, убрали, засыпали – и затянуло озеро тиной да ряской. (8)на месте этом проходила теперь обыкновенная дорожная насыпь; дорога делала крутой поворот, огибала белый двухэтажный барский дом, похожий на длинную казарму, заломанный чахлый парк и снова вырывалась на простор. (9)главный врач детского санатория, размещённого в барском доме, показал мне давние фотографии этого исчезнувшего озера, высокой кирпичной плотины, торговых рядов с доисторическими портиками, он водил по внутренним покоям огромного дома, заново перегороженного, приспособленного для иных надобностей. (10)переделка и ремонт когда-то выполнены были наспех: половицы скрипят и хлябают под ногами, двери перекошены, в оконные рамы задувает свежий ветерок. – (11)сохранилась хоть одна комната от давнего времени? – спросил я. – (12)с полами, дверями и окнами? – (13)полы, двери и прочее – всё порастащили. (14)а вот стены и потолок сохранились в одном месте. (15)идёмте, покажу. (16)он ввёл меня в зал, кажется, в теперешнюю столовую, с белыми строгими пилястрами, с лепным потолком. – (17)полы здесь были, говорят, из наборного паркета, двери из орехового дерева с бронзовой инкрустацией, люстра позолоченная висела. – (18)жалко, – говорю, – что не сохранилось всё это. – (19)о чём жалеть? (20)архитектурной ценности этот дом не имеет, – сказал доктор. (21)я взглянул на него с удивлением. (22)не шутит ли? (23)нет, смотрит прямо в глаза, даже с каким-то вызовом. (24)задиристый хохолок на лысеющем лбу топорщится, как петушиный гребешок. – (25)как не имеет ценности? – говорю. – (26)это ж дом! (27)большой, крепкий, красивый, полный когда-то дорогого убранства. – (28)барские покои, и больше ничего. (29)таких в россии тысячи. – (30)так ведь и народу нашему пригодились бы такие покои. – (31)людям нашим нужны другие ценности. (32)вы ещё храм пожалейте. (33)теперь это модно. – (34)а что, не жаль храма? – (35)и храм цены не имеет. (36)архитектура путаная. (37)специалисты приезжали, говорят – эклектика. (38)потом, правда, всё-таки восстановили храм этот. – (39)и парка не жаль? – (40)парк – природа, и больше ничего. (41)в одном месте убавилось, в другом прибавилось. (42)в любую минуту его насадить можно. (43)мы стояли возле окна, внизу под нами раскинулся обширный посёлок. – (44)смотрите, – говорю, – сколько домов. (45)приличные дома, большинство новых. – (46)здесь живёт в основном торговый люд, кто чем торгует, работы хватает. – (47)вот и хорошо, – говорю. – (48)увеличился посёлок за полвека? – (49)увеличился. – (50)а теперь подумайте вот о чём: раньше, ну хоть ещё в тридцатые годы, здесь меньше жило народу, но успевали не только свои рабочие дела делать. (51)ещё и плотину чинили, озеро в берегах держали и парк обихаживали. (52)а теперь что ж, времени на это не хватает или желания нет? – (53)а это, – говорит, – знакомый мотив. (54)это всё ваше писательское ворчание. (55)что озеро спустили – это вы заметили. (56)что над каждой крышей телевизионная тарелка поставлена – этого вы не замечаете. (57)спорить с ним трудно, почти невозможно: доводы ваши он не слушает, только глаза навострит, тряхнёт головой и чешет без запинки, как будто доклад читает… – (58)есть писатели-патриоты. (59)их книги читают, фильмы по книжкам их смотрят наравне с футболом и хоккеем, потому что яркие, незабываемые образы. (60)а есть писатели-ворчуны, которые всем недовольны. (61)и всё им что-то надо. (62)вот одного такого лечили, а он нас же, медиков, опозорил в своём последнем сочинении. (63)за что, спрашивается? (64)да, не раз вспомянешь в дальней дороге бессмертного писателя земли русской николая васильевича гоголя: «россия такая уж страна – стоит высмеять одного околоточного надзирателя, как вся полиция обидится».