Помигите мне пожалуйста! Мне нужна сказка про "Прысливнык" ! Помогите плиз!!!

Тимко прийшов додому сердитий і ЗЛІСНО кинув свій портфель, що той ВИСОКО підлетів УГОРУ і ТРОХИ не попав у кота, який ТИХО спав на килимі.
«То й що, що я не вивчив того вірша про ПРИСЛІВНИК», - думав Тимко. «Мені це НЕЦІКАВО»! Він БІГОМ вискочив на двір і ЛЕДВЕ не вскочив у миску з холодною водою, яку бабуся приготувала для прання.
- Тимко! Ти ДАЛЕКО? – ГУЧНО гукнула бабуся.
- На річку, - відповів хлопчина НА БІГУ.
Хлопець ЗОВСІМ забув, що на ЗАВТРА він повинен буде розповідати вірш НАПАМ’ЯТЬ, бо ВЧОРА вчителька нагадала Тимкові, що запитає його. Річка була НЕДАЛЕКО, але хлопчик біжав ТАК ШВИДКО, що СКОРО втомився і пішов ПІШКИ. Він РІШУЧЕ розсував листя очерету і НЕЗАБАРОМ опинився на містку, з якого рибалки ЗАВЖДИ закидали вудки і рибалили. Тимко КОРОТКО підкачав штанини і опустив ноги у воду. Ногам було ТРОХИ ПРОХОЛОДНО, але сонце ЛАГІДНО зігрівало все НАВКОЛО і хлопець НАВІТЬ подумав: «Може поплавати?» Але РАБТОМ, ЛІВІШЕ від нього, він побачив якісь кола на воді, і НАВІТЬ трохи злякався. Придивився КРАЩЕ, аж бачить, що там на дні, у воді, ПРЯМО під його ногами відбувається щось дивне.
Кого побачив Тимко у воді, він ЗРАЗУ не зрозумів. Чи то був якийсь водяний володар чи підводний пан… Але ЗВІДУСІЛЬ до нього почали спливатися водні мешканці. Риби пливли ШВИДКО, равлики ПОВІЛЬНО повзли по пісковому дну, раки й раченятка пересувались ЗАДКИ. Ще було БАГАТО змій, п’явок та жаб. Здавалось, що все водяне царство зібралось для чогось важливого.
Водяний володар почав свою промову:
- ТОРІК, ми з вами збирались тут, щоб зробити таку ж важливу справу, яку ми будемо робити і зараз.
Тимко сидів на своєму містку і боявся поворухнутись. Він УВАЖНО слухав, що казав водяний пан.
- Так от, - продовжував він. – Минулого літа ми РЕТЕЛЬНО зібрали все сміття, яке було в нашій річці. Але сміття з’явилося ЗНОВ. Хто його кидає сюди? – ОБУРЛИВО висловлював річковій володар.
Тимкові стало соромно, бо він РАЗОМ із своїми друзями ЧАСТО жбурляв у річку камені, пляшки, мотузки та інше сміття.
Водяні мешканці почали ТУРБОТЛИВО збирати все що було зайве в річці. Вони СТАРАННО складали все в великі лантухи і збирали далі. А річковий пан ПИЛЬНО слідкував за робітниками. Коли все ДБАЙЛИВО зібрали, пан подякував усім і сказав, що всі можуть пливти по своїх справах. А сам він НЕСПОДІВАНО виплив на поверхню і з’явився біля містка, де сидів Тимко.
Тимко СМІЛИВО встав. Він озирнувсь НАВКРУГИ, як-ніби то шукав чиєїсь допомоги чи підтримки.
- Не бійся, - ПРИВІТНО посміхнувсь водяний здоровань.
- Чого мені боятися, - Тимко ПРЯМО дивився на річкового пана, який був ПОРУЧ.
- Це ти ЗАВЖДИ кидаєш сміття в річку? Це ПОГАНО! – вже СУВОРО сказав він.
- Та я…, - якось ЖАЛІБНО почав Тимко.
- БІЛЬШЕ не кидай!
- Та не буду.
- А віршик вивчи, - здивував річковий володар.
Хлопець не вірив своїм очам і вухам. «Може це мені все здається?» Він МІЦНО заплющив очі, а коли відкрив – нікого не було, лише на воді то ТУТ, то ТАМ було видно маленькі та великі кола.
Прийшовши додому Тимко прийнявся НАПОЛЕГЛИВО вчити той віршик. Хлопчик повторював його ДВІЧИ, ТРИЧИ, БАГАТО разів. Йому було СКЛАДНО та ВАЖКО, але він НАПЕРЕКІР самому собі вивчив його ДУЖЕ ГАРНО. І ЗРАНКУ, ще не ЗОВСІМ прокинувшись, Тимко СПРОСОННЯ розповів собі того віршика і був ДУЖЕ задоволений