написати казку про коника-стрибунця

Настало тепеле-тепле літечко. Ясно світить тепле та ласкаве сонечно, прогріває землю, річки й струмочки.  Яка чудова пора. Десь чути цвірінькання пташок, десь дзижчання бджілок-трудівниць. Повсюди кипить робота.

Неподалік від струмочка скакав молодий коник-стрибунець на ім'я Красень .Був він гарний, вишуканий, кольоровий і цим дуже силно гордився.

Одного дня він зустрів зграйку собі подібних стрибунців. Кожен з цих чомось відрізнявся однин від одного, всі вони були цікаві та гарні. Проте не такі як наш герой.  Красень одразу ж усім сподобався. Минав час. Всі дні коник проводив у іграх зі своїми новими друзями. Пройшов тиждень, другий, третій... Друзі почали набридати Красеню.  Дружні стосунки руйнувалися на очах. І ось  Красень сказав, що йому всі набридли й остогидли. У відповідь друзі дуже образились і пішли.

Одного чистого дня наш коник прогулювався в травиці коло струмочка, там де колись сустрів своїх друзів. Вирівшивши підійти трішки ближче до водички, коник пострибав вперед. Ой, біда, з води вистрибнула велитенська жаба. Красень дуже перелякався, що навіть не зміг тікати, а лише голосно кричав слова :"Допоможіть, будь ласка!! Рятуйте".

Почувши крики, зграйка коників-стрибунців прискакала на поміч, а коли побачили, що красень потрапив у біду, заходилися допомагати бідолазі. 10 хвилин боротьби з велитенською жабою не пройшли дарма. Ворог був покараний, а друг врятований. Красень дуже здивувався, що ті кого він образив прийшли йому на поміч і врятували.

Шокований коник-стрибунець просив щирих пробачь у друзів, які з радістю йому пробачили та взяли до своєї зграї. 

Від того часу вони жили дружно та щасливо, в розумінні та злагоді.