художний и науковый опыс ранньо-китучой рослыны

Ще біліє сніг, а під сніговою ковдрою вже пробуджується нове життя: з’являються перші посланці зеленоокої Весни – проліски. Ці квіти – провісники весни, символ сподівань на краще майбутнє. У народі їх називають квітами надії. Вони чарують своєю свіжістю і ніжністю.

- За проліском з’являється ще одна з найкрасивіших весняних квітів – сон-трава. Інколи в народі за красу і келихоподібну форму їх називають дикими тюльпанами. Вони бувають темно – фіолетового, бузково – синього, а часом і білого кольору. У похмуру погоду та на ніч квіти сну закриваються. Складається враження, що вони справді заснули. Існує повір’я, що коли покласти сон – траву під голову на ніч, то у сні можна побачити своє майбутнє.

Дивовижний, незрівнянний за своєю ніжністю запах і приємне поєднання лілового забарвлення квітки із соковитого, яскравою зеленню листя зробили фіалку улюбленою квіткою багатьох. За легендою, фіалка з’явилася із вдячних сліз Адама, коли Архангел Михаїл приніс йому звістку, що Господь простив йому гріхи.

Мабуть, немає людини, байдужої до чарівної краси ніжних, витончених, ароматних конвалій. Наче якісь зачаровані, сріблясті дзвіночки, вони височать серед зеленого листя. У народі їх називають ліліями, що цвітуть у травні. Колись дівчата й хлопці прикрашали себе квітами конвалії на щастя й кохання розкладали багаття й влаштовували свято. Воно тривало доти, поки квіти не зів’януть. Тоді їх кидали у вогонь. В українському фольклорі ці квіточки, подібні до перлин, - не що інше, як щасливий сміх лісової Мавки. А ще кажуть, що кущики конвалії вказують на місце, де закопані скарби.

Для виготовлення ліків квіти конвалії треба було збирати до сходу сонця, поки вони ще покриті росою, і робити настій на вині. У наш час виявилося, що це справді чудовий засіб проти аритмії.

А ще соком коріння конвалії дівчата натирали й натирають собі щоки, щоб бути рум’яними.