твір на тему Чорнобиль-подвиг

Чорнобиль не має минулого часу

Чудовими краєвидами, щедро врожайними садами, прекрасними лiсами славилась чорнобильська земля. Та тiльки - до жахливої позначки, до радiацiйної межi, проораної квiтневої ночi 1986-го. Звiдтодi ця земля стала називатись зоною - скалiченою, непридатною для життя мiсцевiстю. I якщо вiд атомної катастрофи здригнулись серця всiх землян, то слово "зона" не перестає болiти у цих серцях вже п'ятнадцять рокiв i ще надовго лишиться в пам'ятi людства.

Аварiя на Чорнобильськiй АЕС стала новою вiхою вiдлiку в iсторiї атомної енергетики, показала, наскiльки небезпечна позбавлена контролю сила атома i як неймовiрно важко вгамувати її.

П'ятнадцять рокiв - це мить, зовсiм небагато часу. Але яким далеким, безхмарним видається тепер нам той дочорнобильський свiт - спокiйний, неквапливий! Свiт без катастроф, жертв, без стресових ситуацiй, що випали на долю мiльйонiв людей пiсля чорнобильської трагедiї:

Жилось легковажно, 
Жилось безбережно, 
Та вибух дiстав нас - 
Пожежа!

Найперший удар стихiї прийняла на себе воєнiзована пожежна частина атомної станцiї. Пожежнi добре розумiли, на що йшли, опинившись у самому пеклi смертельної радiацiї. Та за їхнiми плечима були їхнi ж дiти, рiднi, земляки, весь отчий край. Цiною неймовiрних зусиль, а часом, i цiною життя зупинили чорнобильськi пожежники вогневу стихiю, що вирувала над аварiйним енергоблоком. Вiчна їм слава i пам'ять!

Вже з перших годин, днiв численнi нашi спiввiтчизники не вагаючись стали до боротьби з грiзним i невидимим ворогом: щоденно несли небезпечнi вахти бiля розпеченого реактора, очищали вiд радiацiї поля, сади i житло, щиро приймали у себе переселенцiв... Так починався лiтопис всенародного подвигу.

...Евакуацiя. Цей термiн воєнного часу, що жив тiльки у пам'ятi людей, якi пiзнали лихолiття часiв Вiтчизняної вiйни, увiрвався в наше сьогодення. Його викликав чорнобильський ураган, вирвавши людей iз обжитих ними мiсць, вiдiрвавши вiд коренiв, що єднали з рiдною землею. Чим можна змiряти їх горе?

Чорнобильське лихо... Радiацiя... Радiонуклiди... Скiльки тривоги внесли цi слова в наше життя! З'явились новi тривоги, i головна з них - про майбутнє нашої планети. Бiда причаїлася скрiзь: i в грунтi, й у водi, у повiтрi, в їжi. Я бачив, якими народжуються птахи, тварини у цiй страшнiй "зонi"... Побачив один раз, а не зможу забути, мабуть, нiколи...

Проходять роки пiсля аварiї на Чорнобильськiй АЕС. От вже минає п'ятнадцятий, а буде тридцятий, шiстдесятий. Та бiль не вщухає, тривога не полишає людей, пов'язаних скорботним часом ядерного апокалiпсиса.

Чорнобиль атомний. Вiн, мабуть, зникне пiсля того, як ми витрави мо в собi Чорнобиль духовний. А поки що не заживає чорнобильська рана.