Написати міні-твір «Майбутнє Івася

Коли я чую чудове українське імя Катерина, в моїй уяві одразу ж постає овіяний сумом і смутком образ головної героїні однойменної поеми Т. Г Шевченка. З дитиною на руках, у латаній світині, «на плечах торбина, а в руках ціпок», ціпок, яким вона захищала свого сина і себе від злих людей, злих собак, злої долі. Та хіба ж міг захистити її цей ціпок гнану всіма одиноку і нещасну жінку від жорстокого життя? Звичайно ж, ні в якому разі, тому й фінал поеми трагічний, але все ж таки закономірний. З трудом вимовивши слова:«Прийми, Боже, мою душу,А ти моє тіло!» Катерина втопилася, залишивши сила на волю долі.
Катерина вирішує піти з дому та відправитися на пошуки батька свого сина. Дуже тяжко їй розставатися з з рідним селом, з батьківською домівкою. Очі залиті гіркими сльозами, Катерина нічого не бачить:«тільки сина пригортає, цілує та плаче».Та саме заради цього Катерина вирішує жити далі, саме заради сина вона готова на жорстокі поневіряння під час пошуку свого коханого. Знайти дитині батька, дати їй долю – ось головна і єдина мета, що залишилася у житті Катерини. І ось іде Катерина у личаках, в одній світині, і лихо її важке, а полем свище завірюха. Іде вона, ледве шкандибає…Катерині було тяжко і соромно, їй доводилося часто чути глузування та прокльони, щоб не вмерти з голоду, вона була змушена просити милостиню, та перебороти сором їй допомагає любов до своєї дитини і бажання якось влаштувати долю Івася. Врешті-решт Катерина зустрічається з офіцером, батьком свого сина. Вона прагне викликати у свого колишнього коханого співчуття якщо не до себе, то хоча б до власного сина. Та це ні до чого не привело, і Катерина зі своїм сином була зречень на поневіряння до кінця свого життя. Мабуть тому вона і зважилася на крайній крок, залишивши сина напризволяще.Досить важко представити собі подальшу долю Івася. Але в ті часи шлях у таких дітей, якщо вони виживали, був один єдиний – стати поводарем у сліпих мандрівників і усе життя задовольнятися тим, що дадуть їм інші люди. Не скажеш, що таке життя буде щасливим, але все ж таки буде життя, на що я особисто сподіваюся, адже Івася мені дуже шкода.