profile

Опубликовано 6 лет назад по предмету Українська література от сельча

сочинение на тему"історичні пам'ятники".только чтоб интересное было,хах=)

  1. Ответ
    Ответ дан kris5785655
    Тема: Пам’ятники міста Запоріжжя.
    Запоріжжя - одне з найбільших міст України - засноване в серпні 1770 року, коли розпочалось будівництво Олександрівської фортеці. Запоріжжя - майже мегаполіс. За офіційною статистикою народу тут проживає близько 790 000. Хоча насправді мабуть трошки більше. Поступово місто розбудовується протягом XIX ст., але особливо швидкими темпами місто зростає в період індустріалізації 30-40 рр. XX ст. Саме в цей період будується Дніпрогес, багато заводів і фабрик, різко зростає чисельність жителів. Міські забудови досить серйозно розріджуються лініями електропередач, які тут є скрізь. Де б ви не були в місті з будь якої точки можна побачити дроти, які висять якщо не над головою, то трохи в стороні. Як на мене, то саме ці лінії електропередач і створюють в Запоріжжі вільний простір, якого так не хватає в інших містах.

    Але всі ці проводи висять тут не просто так. Запоріжжя один з найбільших в Україні як постачальників так і споживачів електроенергії.

    Найбільш епохальною подією в історії міста стало будівництво Дніпро ГЕС. В 1920 році була створена комісія ГОЗЛРО (Государственная комиссия по злектрификации России), згідно плану якої за 10-15 наступних років вся або майже вся Росія повинна бути електрифікована. Дніпро ГЕС стала найважливішим об'єктом цього плану електрифікації. Керуючись Ленінським лозунгом - "Коммунизм єсть советская власть плюс злектрификация всей страньї" - гідроелектростанція була споруджена за 5 років.

    Заповідник о. Хортиця 

    Паралельно з архітектурою і промисловістю Запоріжжя має і природний заповідник - всім відомий острів Хортиця овіяний легендами далекого минулого, оспіваний народом. Дивовижний краєвид та славна минувшина привертають увагу до нього тисяч туристів. Перебування людей на Хортиці прослідковується з доби палеоліту та мезоліту. З II століття нашої ери починається поступова колонізація Південного Подніпров'я ранньослов’янськими племенами. На острові зупинялись на відпочинок дружини київських князів. Найяскравіші сторінки історії Хортиці пов'язані із запорозьким козацтвом. Перше укріплення козаків побудовано на о. Мала Хортиця Дмитром Вишневецьким у 1556 році. Перебування козаків за дніпровими порогами сприяло заселенню родючих земель та пожвавленню тут господарської діяльності. Під час російсько-турецької війни 1736-1739 рр. на острові була побудована лінія земляних укріплень. Після скасування в 1775 році Катериною II Запорозької Січі, царський уряд роздавав землі козаків російським та українським поміщикам, німецьким колоністам, чиновниками, офіцерам у «рангові дачі». Серед власників був князь Г.Потьомкін, який згодом передав острів казні. Зараз на острові діє Державний заповідник «Хортиця».
    Острів Хортиця найбільший острів на Дніпрі. Його довжина 12,5 км, ширина в найширшому місці -- 2,5 км. Хортиця -- національний заповідник і охороняється державою. До острова збудовано три моста. По двох з них крім автомобілів їздить і поїзд. Один з мостів за офіційною версією знаходиться в не дуже доброму стані і не дуже підходить для того, щоб по ньому ганяли автомобілі. Найбільш заворожуючи виглядає двох'ярусний міст Преображенського. По верхноьму ярусу їздить поїзд, а знизу дорога для машин.

Войдите или зарегистрируйтесь, чтобы добавить ответ или свой вопрос на сайт


Другие вопросы
Шалаш
Другие предметы - 1 год назад

Пытался написать сочинение по егэ по русскому не могу понять как,написать хотелось бы пример увидеть по этому тексту. (1)в солнечный день я приехал в старинный посёлок гусь-железный полюбоваться на озеро, искупаться, поплавать в нём. (2)доехал до речки, поднялся на бугор, глянул и... (3)о ужас! (4)нет озера. (5)по широкой впадине, окаймлённой дальней опушкой бывшего прибрежного леса, текла, извиваясь, узкая, местами пересыхающая речушка. (6)и старинной плотины, высокой, кирпичной, с чугунными шлюзами, в тёмных казематах которой, по преданию, разбойная братия чеканила фальшивые деньги, тоже не было. (7)шлюзы, регулировавшие сток, убрали, засыпали – и затянуло озеро тиной да ряской. (8)на месте этом проходила теперь обыкновенная дорожная насыпь; дорога делала крутой поворот, огибала белый двухэтажный барский дом, похожий на длинную казарму, заломанный чахлый парк и снова вырывалась на простор. (9)главный врач детского санатория, размещённого в барском доме, показал мне давние фотографии этого исчезнувшего озера, высокой кирпичной плотины, торговых рядов с доисторическими портиками, он водил по внутренним покоям огромного дома, заново перегороженного, приспособленного для иных надобностей. (10)переделка и ремонт когда-то выполнены были наспех: половицы скрипят и хлябают под ногами, двери перекошены, в оконные рамы задувает свежий ветерок. – (11)сохранилась хоть одна комната от давнего времени? – спросил я. – (12)с полами, дверями и окнами? – (13)полы, двери и прочее – всё порастащили. (14)а вот стены и потолок сохранились в одном месте. (15)идёмте, покажу. (16)он ввёл меня в зал, кажется, в теперешнюю столовую, с белыми строгими пилястрами, с лепным потолком. – (17)полы здесь были, говорят, из наборного паркета, двери из орехового дерева с бронзовой инкрустацией, люстра позолоченная висела. – (18)жалко, – говорю, – что не сохранилось всё это. – (19)о чём жалеть? (20)архитектурной ценности этот дом не имеет, – сказал доктор. (21)я взглянул на него с удивлением. (22)не шутит ли? (23)нет, смотрит прямо в глаза, даже с каким-то вызовом. (24)задиристый хохолок на лысеющем лбу топорщится, как петушиный гребешок. – (25)как не имеет ценности? – говорю. – (26)это ж дом! (27)большой, крепкий, красивый, полный когда-то дорогого убранства. – (28)барские покои, и больше ничего. (29)таких в россии тысячи. – (30)так ведь и народу нашему пригодились бы такие покои. – (31)людям нашим нужны другие ценности. (32)вы ещё храм пожалейте. (33)теперь это модно. – (34)а что, не жаль храма? – (35)и храм цены не имеет. (36)архитектура путаная. (37)специалисты приезжали, говорят – эклектика. (38)потом, правда, всё-таки восстановили храм этот. – (39)и парка не жаль? – (40)парк – природа, и больше ничего. (41)в одном месте убавилось, в другом прибавилось. (42)в любую минуту его насадить можно. (43)мы стояли возле окна, внизу под нами раскинулся обширный посёлок. – (44)смотрите, – говорю, – сколько домов. (45)приличные дома, большинство новых. – (46)здесь живёт в основном торговый люд, кто чем торгует, работы хватает. – (47)вот и хорошо, – говорю. – (48)увеличился посёлок за полвека? – (49)увеличился. – (50)а теперь подумайте вот о чём: раньше, ну хоть ещё в тридцатые годы, здесь меньше жило народу, но успевали не только свои рабочие дела делать. (51)ещё и плотину чинили, озеро в берегах держали и парк обихаживали. (52)а теперь что ж, времени на это не хватает или желания нет? – (53)а это, – говорит, – знакомый мотив. (54)это всё ваше писательское ворчание. (55)что озеро спустили – это вы заметили. (56)что над каждой крышей телевизионная тарелка поставлена – этого вы не замечаете. (57)спорить с ним трудно, почти невозможно: доводы ваши он не слушает, только глаза навострит, тряхнёт головой и чешет без запинки, как будто доклад читает… – (58)есть писатели-патриоты. (59)их книги читают, фильмы по книжкам их смотрят наравне с футболом и хоккеем, потому что яркие, незабываемые образы. (60)а есть писатели-ворчуны, которые всем недовольны. (61)и всё им что-то надо. (62)вот одного такого лечили, а он нас же, медиков, опозорил в своём последнем сочинении. (63)за что, спрашивается? (64)да, не раз вспомянешь в дальней дороге бессмертного писателя земли русской николая васильевича гоголя: «россия такая уж страна – стоит высмеять одного околоточного надзирателя, как вся полиция обидится».