profile

Опубликовано 5 лет назад по предмету Українська література от VikaNika23

Образ рідної землі у слові

  1. Ответ
    Ответ дан andersik
    Образ Руської землі в "Слові"


    Із сивої давнини, через століття долітають до нас голоси, у яких звучить палка любов до рідної Руської землі. У геніальному давньому літописі "Слово о полку Ігоревім" Руська земля усвідомлюється як щось єдине, як надбання народу, що йде від одного кореня, незважаючи на чвари та існування різних князівств.

    Душа автора "Слова..." невіддільна від рідних просторів і туманів південно-руських пагорбів і безмежних степів. Природа живе та дихає в "Слові...", разом виступає з воїнами-русичами, які перегородили "великі поля черленими щитами". Вона радіє разом із ними перемозі, сумує під час поразки. Не перестає дивувати нас земля наша багатьма озерами, ріками та джерелами, високими горами, дібровами, просторими полями, різноманітними звірами та птахами, містами великими, селами чудовими.

    Образ Руської землі - центральний у "Слові о полку Ігоревім". Героєм "Слова..." є не хто-небудь із князів, а руський народ. До Руської землі звернені всі найкращі почуття автора.

    Автор "Слова..." змальовує безмежні простори Руської землі, рідного краю, великого й неосяжного. В дію втягнуті окремі географічні простори: половецькі степи, синє море, Дон, Волга, Дніпро, Дунай, а з міст - Київ, Полоцьк, Чернігів, Курськ, Переяславль, Бєлгород та багато інших. Уся Руська земля знаходиться в полі зору автора.

    Образ Батьківщини з багатьма містами протиставляється образу половецької землі - землі незнаної.

    Руська земля для автора "Слова..." - це, звичайно, не тільки "земля" у власному розумінні слова, не тільки руська природа, руські міста, це в першу чергу народ, що її населяє. Автор "Слова..." малює мирну працю орачів, яку порушують чвари князів, він пам'ятає про дружин руських воїнів, що оплакують своїх чоловіків, загиблих у битві за Київську Русь, він розповідає про горе всього руського народу після поразки Ігоря.

    Разом із тим у поняття "батьківщина" автор "Слова..." включає також і її історію. Розповідаючи про невдалий похід князя Ігоря на половців, автор охоплює події життя на території Київської Русі за півтора століття, співставляючи минуле з теперішнім.

    Для автора "Слова..." образ землі ніби живий. Створюючи найвидатнішу пам'ятку культури Київської Русі, він зумів охопити всю Русь, об'єднавши в своєму описі і природу, і людей, і історію. Образ Батьківщини-страдниці важливий як у художньому, так і в ідейному задумі "Слова...": він викликає співчуття до неї у читача, пробуджує ненависть до її ворогів, закликає руський народ на її захист.

    Любов до Батьківщини водила пером автора цього безсмертного твору. "Слово о полку Ігоревім" у наш час, час соціальних і національних конфліктів, звучить як духовний заповіт наших давніх пращурів. Це "золоте слово" вчить нас любити свою Батьківщину і зберігати її єдність.

Войдите или зарегистрируйтесь, чтобы добавить ответ или свой вопрос на сайт


Другие вопросы
Шалаш
Другие предметы - 5 месяцев назад

Пытался написать сочинение по егэ по русскому не могу понять как,написать хотелось бы пример увидеть по этому тексту. (1)в солнечный день я приехал в старинный посёлок гусь-железный полюбоваться на озеро, искупаться, поплавать в нём. (2)доехал до речки, поднялся на бугор, глянул и... (3)о ужас! (4)нет озера. (5)по широкой впадине, окаймлённой дальней опушкой бывшего прибрежного леса, текла, извиваясь, узкая, местами пересыхающая речушка. (6)и старинной плотины, высокой, кирпичной, с чугунными шлюзами, в тёмных казематах которой, по преданию, разбойная братия чеканила фальшивые деньги, тоже не было. (7)шлюзы, регулировавшие сток, убрали, засыпали – и затянуло озеро тиной да ряской. (8)на месте этом проходила теперь обыкновенная дорожная насыпь; дорога делала крутой поворот, огибала белый двухэтажный барский дом, похожий на длинную казарму, заломанный чахлый парк и снова вырывалась на простор. (9)главный врач детского санатория, размещённого в барском доме, показал мне давние фотографии этого исчезнувшего озера, высокой кирпичной плотины, торговых рядов с доисторическими портиками, он водил по внутренним покоям огромного дома, заново перегороженного, приспособленного для иных надобностей. (10)переделка и ремонт когда-то выполнены были наспех: половицы скрипят и хлябают под ногами, двери перекошены, в оконные рамы задувает свежий ветерок. – (11)сохранилась хоть одна комната от давнего времени? – спросил я. – (12)с полами, дверями и окнами? – (13)полы, двери и прочее – всё порастащили. (14)а вот стены и потолок сохранились в одном месте. (15)идёмте, покажу. (16)он ввёл меня в зал, кажется, в теперешнюю столовую, с белыми строгими пилястрами, с лепным потолком. – (17)полы здесь были, говорят, из наборного паркета, двери из орехового дерева с бронзовой инкрустацией, люстра позолоченная висела. – (18)жалко, – говорю, – что не сохранилось всё это. – (19)о чём жалеть? (20)архитектурной ценности этот дом не имеет, – сказал доктор. (21)я взглянул на него с удивлением. (22)не шутит ли? (23)нет, смотрит прямо в глаза, даже с каким-то вызовом. (24)задиристый хохолок на лысеющем лбу топорщится, как петушиный гребешок. – (25)как не имеет ценности? – говорю. – (26)это ж дом! (27)большой, крепкий, красивый, полный когда-то дорогого убранства. – (28)барские покои, и больше ничего. (29)таких в россии тысячи. – (30)так ведь и народу нашему пригодились бы такие покои. – (31)людям нашим нужны другие ценности. (32)вы ещё храм пожалейте. (33)теперь это модно. – (34)а что, не жаль храма? – (35)и храм цены не имеет. (36)архитектура путаная. (37)специалисты приезжали, говорят – эклектика. (38)потом, правда, всё-таки восстановили храм этот. – (39)и парка не жаль? – (40)парк – природа, и больше ничего. (41)в одном месте убавилось, в другом прибавилось. (42)в любую минуту его насадить можно. (43)мы стояли возле окна, внизу под нами раскинулся обширный посёлок. – (44)смотрите, – говорю, – сколько домов. (45)приличные дома, большинство новых. – (46)здесь живёт в основном торговый люд, кто чем торгует, работы хватает. – (47)вот и хорошо, – говорю. – (48)увеличился посёлок за полвека? – (49)увеличился. – (50)а теперь подумайте вот о чём: раньше, ну хоть ещё в тридцатые годы, здесь меньше жило народу, но успевали не только свои рабочие дела делать. (51)ещё и плотину чинили, озеро в берегах держали и парк обихаживали. (52)а теперь что ж, времени на это не хватает или желания нет? – (53)а это, – говорит, – знакомый мотив. (54)это всё ваше писательское ворчание. (55)что озеро спустили – это вы заметили. (56)что над каждой крышей телевизионная тарелка поставлена – этого вы не замечаете. (57)спорить с ним трудно, почти невозможно: доводы ваши он не слушает, только глаза навострит, тряхнёт головой и чешет без запинки, как будто доклад читает… – (58)есть писатели-патриоты. (59)их книги читают, фильмы по книжкам их смотрят наравне с футболом и хоккеем, потому что яркие, незабываемые образы. (60)а есть писатели-ворчуны, которые всем недовольны. (61)и всё им что-то надо. (62)вот одного такого лечили, а он нас же, медиков, опозорил в своём последнем сочинении. (63)за что, спрашивается? (64)да, не раз вспомянешь в дальней дороге бессмертного писателя земли русской николая васильевича гоголя: «россия такая уж страна – стоит высмеять одного околоточного надзирателя, как вся полиция обидится».