Придумати свою казку

На березі моря стояв будинок, в ньому жив хлопчик зі своїми батьками.

Кожен вечір, перед сном, мама казала хлопчикові: «Засинаючи, думай про тих, хто в морі». І, засинаючи, хлопець думав про рибалок, які ще не повернулися в порт, про капітанів, які ведуть свої кораблі під зірками, про людей, що потрапили в шторм, про що загубилися судах, блукаючих в темному неспокійному морі.

Хлопчик став капітаном. Він проплив всі моря, перетнув всі океани, він повертався живим і неушкодженим з небезпечних далеких плавань. Він не боявся піратів, не боявся морських чудовиськ, тому що в своїх руках він тримав улюблений сокира свого батька.

Але ось одного разу, потрапивши у шторм, йому здалося, що він уже ніколи не побачить рідний берег. Надто високими і сильними були хвилі, занадто темною і непроглядної була ніч. Корабель кренило з боку в бік, і ось велика хвиля накрила його і перекинула.

Скільки разів капітан повертався додому і розповідав про свої пригоди, скільки разів рідні і друзі дивувалися його вдачі, чудесним спасениям... Невже на цей раз море принесе їм сумну звістку? 

Але капітан залишився живий, адже інакше й бути не могло, сокира знову врятував його життя.

Морські хвилі винесли його на далекий острів живим і неушкодженим. Рибак поселив його у себе в хатині. І дружина рибалки поклала його спати поруч зі своїми дітьми. І, засинаючи, капітан чув, як вона шепотіла їм перед сном: «Думайте про тих, хто в морі». А вранці капітанові дали корабель, спорядили в дорогу і побажали скоріше повернутися додому.

І капітан знову плив через океан, довгі дні і довгі ночі, крізь бурі і шторми, серед негараздів і небезпек. 

І в самі непроглядные ночі, коли над кораблем піднімалися найвищі хвилі, він був спокійний. Адже на далекому острові щовечора діти, засинаючи, думали про рибалок, які ще не повернулися в порт, про людей, що потрапили в шторм, про що загубилися судах, блукаючих в темному неспокійному морі, і про нашого капітана.