profile

Опубликовано 6 лет назад по предмету Українська література от goida82

І варіант
Прочитай текст.
Загублені рукавички
Товаришів у мене багато — у школі, в нашому класі й у сусідських дворах. Але найбільше дружу з Ігорем. Ми живемо в одному будинку й навчаємося в одному класі, і сидимо за однією партою.
Яка в нас дружба — судіть з такої пригоди.
Коли похолодало й випав сніг, Ігореві, щоб не мерзли руки, купили зелені вовняні рукавички, м’якенькі й теплі-теплі.
Я теж захотів такі самі. Мама купила й мені.
Одного разу на великій перерві ми кидалися сніжками. Як подзвонили на урок, припинили гру, вбігли в клас, глянули — а в нас обох немає по рукавичці. У мене лівої, в Ігоря — правої.
Наступної перерви майже всім класом шукали. Перерили в шкільному дворі геть увесь сніг і не знайшли.
— Ну, де вона пропала? — сумував Ігор. — Тепер удома будуть лаяти….
— І мене лаятимуть…. — журився я.
Після того вже й учителів мало слухали на уроках. Все думали про загублені рукавички і про те, як пояснити вдома, де вони поділися.
“А що, як віддати йому свою рукавичку? — раптом подумав я. — У нього ж права, в мене — ліва. Якраз і буде пара!..”
Авжеж, так і зроблю — віддам свою. Тоді вдома не узнають, що він загубив, і не лаятимуть. Але якщо вже віддавати Ігореві свою рукавичку, то треба, щоб і він про це не знав!..
Так і зробив. Наприкінці останнього уроку засунув тихцем рукавичку в Ігорів ранець, глибоко, на саме дно.
Однак вийшло непередбачене, довелося самому дивуватися.
Коли я вдома виклав на стіл зі свого ранця книжки та зошити, то разом з ними витягнув і зелену вовняну рукавичку. Спершу подумав, що ми з Ігорем переплутали ранці. Таке вже не раз було, бо вони однакові. Щоб остаточно переконатися в тому, подивився на зошити. Ні, зошити мої. Значить, не переплутали. А як же тоді в мій ранець потрапила оця рукавичка? Адже я добре пам’ятаю, що засовував її не у свій, а в Ігорів.
Стривай, стривай, рукавичка ж із правої руки! Тепер усе ясно… виявляється, Ігор теж хотів мене виручити й засунув у мій ранець свою рукавичку. От сміхота, от комедія!..
Хапаю рукавичку і мерщій до Ігоря. Тільки відчинив двері, відчиняються навпроти і його. Я тримаю зелену вовняну рукавичку, і у нього в руці така ж…

За Борисом Комаром

Виконай завдання.
І. Завдання 1– 6 з вибором однієї правильної відповіді
1. Визнач жанр твору.
А казка
Б оповідання
В легенда

2. У якому реченні описано пригоду, що сталася з персонажами твору?
А “Ми живемо в одному будинку й навчаємося в одному класі, і сидимо за однією партою”.
Б “Як подзвонили на урок, припинили гру, вбігли в клас, глянули, а в нас обох немає по рукавичці”.
В “Все думали про загублені рукавички і про те, як пояснити вдома, де вони поділися”.

3. Яку з ознак справжньої дружби продемонстрували дійові особи твору?
А справжні друзі завжди готові прийти на допомогу
Б справжні друзі вміють слухати
В справжні друзі ніколи не змагаються

4. Які слова тексту передають переживання хлопців через пригоду, що з ними сталася?
А “…все думали про загублені рукавички”
Б “…як пояснити вдома, де вони (рукавички) поділися”
В “…засунув тихцем рукавичку в ранець”

5. Обери рядок, у якому записано речення, що допомагає краще уявити стосунки між хлопцями.
А “Ігор теж хотів мене виручити й засунув у мій ранець свою рукавичку”
Б “Стривай, стривай, рукавичка ж із правої руки!”
В “Після того вже й учителів мало слухали на уроках”

6. Яке прислів’я найточніше виражає основну думку твору?
А Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже
Б Друзі пізнаються в біді
В Дружба та братство — найбільше багатство

ІІ. Завдання 7 на встановлення правильної послідовності
7. Розташуй пункти плану твору в правильній послідовності.
1
2
3
4
5
6
А Пошуки рукавичок.
Б Як виручити друга?
В Купили рукавички.
Г Що знайшли хлопці в своїх ранцях?
Ґ Зустріч хлопців на сходовому майданчику
Д Загубили по рукавичці.

ІІІ. Завдання 8 на встановлення відповідності
8. Установи відповідність між словами і їхніми лексичними значеннями.
А комедія
Б тихцем
В ранець
1 потай, непомітно, криючись
2 школярська сумка, яку носять на спині
3 драматичний твір з веселим, смішним сюжетом
А
Б
В




ІV. Відкриті завдання 9–11 з короткою відповіддю
9. Чому учні всього класу перерили в шкільному дворі увесь сніг?
___________________________________________________________________

10. Вибери з тексту три найвлучніші, на твою думку, слова, які використав автор для опису рукавичок, і запиши їх.
___________________________________________________________________

11. Запропонуй власний заголовок до прочитаного твору. Запиши його.
____________________________________________________________________

V. Відкрите завдання 12 з розгорнутою відповіддю

12. Як могли б розвиватися події, пов’язані з загубленими рукавичками, якби хлопці не були справжніми друзями? Свою думку обґрунтуй.
________________________________________________________________________________________________________________________________________

  1. Ответ
    Ответ дан ledykristina
    1.б
    2.б
    3.а
    4.а
    5.а
    6.б
    7.1в





    6Ґ .
    8.а3
    б1
    в2.
    9.учні усього класу перерили майданчік тому,що шукали рукавички хлопців.
    10.
    вовняні рукавички, м’якенькі й теплі-теплі
    11.Справжня дружба
    12.Хлопці не віддали свої рукавички одне одному

Войдите или зарегистрируйтесь, чтобы добавить ответ или свой вопрос на сайт


Другие вопросы
Шалаш
Другие предметы - 1 год назад

Пытался написать сочинение по егэ по русскому не могу понять как,написать хотелось бы пример увидеть по этому тексту. (1)в солнечный день я приехал в старинный посёлок гусь-железный полюбоваться на озеро, искупаться, поплавать в нём. (2)доехал до речки, поднялся на бугор, глянул и... (3)о ужас! (4)нет озера. (5)по широкой впадине, окаймлённой дальней опушкой бывшего прибрежного леса, текла, извиваясь, узкая, местами пересыхающая речушка. (6)и старинной плотины, высокой, кирпичной, с чугунными шлюзами, в тёмных казематах которой, по преданию, разбойная братия чеканила фальшивые деньги, тоже не было. (7)шлюзы, регулировавшие сток, убрали, засыпали – и затянуло озеро тиной да ряской. (8)на месте этом проходила теперь обыкновенная дорожная насыпь; дорога делала крутой поворот, огибала белый двухэтажный барский дом, похожий на длинную казарму, заломанный чахлый парк и снова вырывалась на простор. (9)главный врач детского санатория, размещённого в барском доме, показал мне давние фотографии этого исчезнувшего озера, высокой кирпичной плотины, торговых рядов с доисторическими портиками, он водил по внутренним покоям огромного дома, заново перегороженного, приспособленного для иных надобностей. (10)переделка и ремонт когда-то выполнены были наспех: половицы скрипят и хлябают под ногами, двери перекошены, в оконные рамы задувает свежий ветерок. – (11)сохранилась хоть одна комната от давнего времени? – спросил я. – (12)с полами, дверями и окнами? – (13)полы, двери и прочее – всё порастащили. (14)а вот стены и потолок сохранились в одном месте. (15)идёмте, покажу. (16)он ввёл меня в зал, кажется, в теперешнюю столовую, с белыми строгими пилястрами, с лепным потолком. – (17)полы здесь были, говорят, из наборного паркета, двери из орехового дерева с бронзовой инкрустацией, люстра позолоченная висела. – (18)жалко, – говорю, – что не сохранилось всё это. – (19)о чём жалеть? (20)архитектурной ценности этот дом не имеет, – сказал доктор. (21)я взглянул на него с удивлением. (22)не шутит ли? (23)нет, смотрит прямо в глаза, даже с каким-то вызовом. (24)задиристый хохолок на лысеющем лбу топорщится, как петушиный гребешок. – (25)как не имеет ценности? – говорю. – (26)это ж дом! (27)большой, крепкий, красивый, полный когда-то дорогого убранства. – (28)барские покои, и больше ничего. (29)таких в россии тысячи. – (30)так ведь и народу нашему пригодились бы такие покои. – (31)людям нашим нужны другие ценности. (32)вы ещё храм пожалейте. (33)теперь это модно. – (34)а что, не жаль храма? – (35)и храм цены не имеет. (36)архитектура путаная. (37)специалисты приезжали, говорят – эклектика. (38)потом, правда, всё-таки восстановили храм этот. – (39)и парка не жаль? – (40)парк – природа, и больше ничего. (41)в одном месте убавилось, в другом прибавилось. (42)в любую минуту его насадить можно. (43)мы стояли возле окна, внизу под нами раскинулся обширный посёлок. – (44)смотрите, – говорю, – сколько домов. (45)приличные дома, большинство новых. – (46)здесь живёт в основном торговый люд, кто чем торгует, работы хватает. – (47)вот и хорошо, – говорю. – (48)увеличился посёлок за полвека? – (49)увеличился. – (50)а теперь подумайте вот о чём: раньше, ну хоть ещё в тридцатые годы, здесь меньше жило народу, но успевали не только свои рабочие дела делать. (51)ещё и плотину чинили, озеро в берегах держали и парк обихаживали. (52)а теперь что ж, времени на это не хватает или желания нет? – (53)а это, – говорит, – знакомый мотив. (54)это всё ваше писательское ворчание. (55)что озеро спустили – это вы заметили. (56)что над каждой крышей телевизионная тарелка поставлена – этого вы не замечаете. (57)спорить с ним трудно, почти невозможно: доводы ваши он не слушает, только глаза навострит, тряхнёт головой и чешет без запинки, как будто доклад читает… – (58)есть писатели-патриоты. (59)их книги читают, фильмы по книжкам их смотрят наравне с футболом и хоккеем, потому что яркие, незабываемые образы. (60)а есть писатели-ворчуны, которые всем недовольны. (61)и всё им что-то надо. (62)вот одного такого лечили, а он нас же, медиков, опозорил в своём последнем сочинении. (63)за что, спрашивается? (64)да, не раз вспомянешь в дальней дороге бессмертного писателя земли русской николая васильевича гоголя: «россия такая уж страна – стоит высмеять одного околоточного надзирателя, как вся полиция обидится».