profile

Опубликовано 6 лет назад по предмету Українська література от 1Fido1

Твір Що таке героїзм

  1. Ответ
    Ответ дан vberezdetskiy
    Хто такий герой?Це людина? Ні, це особистість, націоналіст, і.т.д. В моєму уявдені герої зустрічаються кругом, у творах Т.Шевченка, Л. Толстого і навіть у теперішній час." Небесна сотня", так ми називаємо людей, громадянин які заплатили велику ціну за нашу свободу. Ці люди йшли на смерть, тому що вони вірили в світле майбутнє своєї держави. Ми повині жити так,щоб бути гідними пам`яті героїв наших і минулих часів. Слава Україні!!!
  2. Ответ
    Ответ дан AlenaAgafonova281
     ГЕРОЙ – це людина, що вчинила героїчний вчинок чи можливо навіть завдяки своїм діям стала уособленням ідеї визволення, це людина вчинками якої пишаються та ставлять в приклад нащадкам. Є й інше визначення героїзму – «Існує інстинкт самозбереження індивіда, а геройство – це інстинкт самозбереження суспільства», проте таке визначення прийнятне щодо фізичного збереження представників спільноти. Саме тому вчинок Олександра Матросова – є подвигом, а захист денної виручки від грабіжників продавчинею ціною власного життя – звичайною дурістю. Бо як найбільшою цінністю морально здорового суспільства є життя кожної окремої людини. Саме тому вважається героїзмом добровільна пожертва одного представника суспільства задля порятунку життів інших людей. Проте ніколи ризик власним життям однієї особи, що наражає на небезпеку інших представників спільноти чи то пожертва життя заради будь-яких матеріальних цінностей. 

    Щодо самопожертви у вигляді самогубства в ім’я цінностей духовних… ?

    ЯЯ знаю немало прикладів з історії, коли люди ЖИЛИ в ім’я духовних цінностей. Самим яскравим, як на мене, є Йоганн Себастьян Бах, який жив більш ніж скромним життям, щоб прогодувати чисельну сім’ю (а це 4 дітей від першого шлюбу та 13 від другого), працював органістом у соборі, підробляв музикою на весіллях та похованнях, і … ТВОРИВ. Це сьогодні його ім’я є відомим, він всесвітньо визнаний класик. А в час свого життя його знали як визначного музиканта-віртуоза та… як батька (!!!) видатних композиторів Карла Філіпа Еммануїла та Йоганна Християна, котрий час від часу змінював наймача-роботодавця (з котрими постійно конфліктував) й відповідно місто проживання. Більше того, визнання прийшло до Баха, як композитора лише через століття після його смерті. Більшість написаних ним творів було навіть неможливо виконати на інструментах його епохи через технічну недосконалість, й навіть у клавірне виконання він вніс цілу низку технічних змін. Тому Йоганн Себастьян записуючи власні композиції не завжди сподівався їх почути. Та звання героя, як на мене, варто надати саме його дружині – Анні Магдалені Вільке, котра будучи обдарованою співачкою, перетворила власне життя у п’єдестал талантові чоловіка. Попри народження і виховання чисельних дітей, побуту позбавленого сучасних вигод — вона багато допомагала сліпнучому чоловіку в роботі — записувала надиктовані Йоганном твори, для чого їй довелося вивчити правила гармонії та поліфонії, (а це всього лише щось на кшталт вищої математики). 

    Певне? тому ЯЯ не розумію сенсу у самогубстві  в ім’я духовних цінностей чи то гибелі у знак протесту проти знищення тих цінностей. Бо як для життя духовного потрібні його носії – живі люди. А назвати самогубство геройством, то … вибачте мені, та до такого спроможна дійти лише людина з неабияк понівеченим радянською пропагандою світоглядом та мораллю. (Бо саме радянською пропагандою були називані героями бездумно знищенні солдати на полях бою у 1941-42 рр., а головним героєм донині є маршал, що кидав на неминучу смерть найбільше бійців та легковажно карав смертю тих, що не справилися з такою задачею.) І це не враховуючи, що ми живемо у християнському суспільстві — де думка про самогубство та самогубців відома. 

    ЯЯ не розумію, ЯК в Олексі Гірнику можна бачити героя… Жертву радянського ладу, що не змирилася із знищенням української духовності — ТАК. Особистість, котра усвідомлювала планомірне знищення української мови правлячою владою — ТАК. Людину, що не спромоглася знайти іншого шляху в тих обставинах — ТАК.

    Проте аж ніяк не героя – бо ЯЯ не спроможуся виховувати дітей ставлячи їм в приклад вчинок Гірника. ЯЯ не виховуватиму їх у дусі: «Стань героєм — кинься під колеса президентського кортежу із синьо-жовтим прапором в руках». Бо як вчинками героїв — пишаються, їх ставлять у приклад, а тут… 

    Примітно, що у  Бандери та Шухевича нинішня влада «відібрала» звання героїв — а в їх то діях якраз і був сенс, їх можна й потрібно ставити в приклад нащадкам — вони боролися ЗА незалежність України й проти радянського ладу під час ІІ-ї світової. Кумедно, та не розуміти цього можуть хіба лише вкрай обмежені люди – бо як цей факт давно визнаний істориками й російськими в тому числі. Більше того, на території самої Росії, на козачому Доні, прихід військ Вермахту став причиною громадянської війни. Сформований на при кінці 42-го року полковником Сергієм Павловим І-й Донський козацький полк приймав участь у боях на боці Вермахту. Під Ростовом пліч опліч із бійцями Вермахту воював XVII-й козачий полк під орудою військового старшини Бударіна. Вони були на боці німців, та для них було головним – проти радянської влади, а відтак, нажаль, й проти російського солдата. Однак, такі події замовчувалися радянською пропагандою – невигідно було оприлюднювати факти насильницького утримання влади радянською верхівкою над цілим народом. Та є документи де підтверджені висловлювання самого Сталіна про те, що російський народ під час Вітчизняної війни боровся не за радянську владу, а за самозбереження й власну землю.

Войдите или зарегистрируйтесь, чтобы добавить ответ или свой вопрос на сайт


Другие вопросы
Шалаш
Другие предметы - 1 год назад

Пытался написать сочинение по егэ по русскому не могу понять как,написать хотелось бы пример увидеть по этому тексту. (1)в солнечный день я приехал в старинный посёлок гусь-железный полюбоваться на озеро, искупаться, поплавать в нём. (2)доехал до речки, поднялся на бугор, глянул и... (3)о ужас! (4)нет озера. (5)по широкой впадине, окаймлённой дальней опушкой бывшего прибрежного леса, текла, извиваясь, узкая, местами пересыхающая речушка. (6)и старинной плотины, высокой, кирпичной, с чугунными шлюзами, в тёмных казематах которой, по преданию, разбойная братия чеканила фальшивые деньги, тоже не было. (7)шлюзы, регулировавшие сток, убрали, засыпали – и затянуло озеро тиной да ряской. (8)на месте этом проходила теперь обыкновенная дорожная насыпь; дорога делала крутой поворот, огибала белый двухэтажный барский дом, похожий на длинную казарму, заломанный чахлый парк и снова вырывалась на простор. (9)главный врач детского санатория, размещённого в барском доме, показал мне давние фотографии этого исчезнувшего озера, высокой кирпичной плотины, торговых рядов с доисторическими портиками, он водил по внутренним покоям огромного дома, заново перегороженного, приспособленного для иных надобностей. (10)переделка и ремонт когда-то выполнены были наспех: половицы скрипят и хлябают под ногами, двери перекошены, в оконные рамы задувает свежий ветерок. – (11)сохранилась хоть одна комната от давнего времени? – спросил я. – (12)с полами, дверями и окнами? – (13)полы, двери и прочее – всё порастащили. (14)а вот стены и потолок сохранились в одном месте. (15)идёмте, покажу. (16)он ввёл меня в зал, кажется, в теперешнюю столовую, с белыми строгими пилястрами, с лепным потолком. – (17)полы здесь были, говорят, из наборного паркета, двери из орехового дерева с бронзовой инкрустацией, люстра позолоченная висела. – (18)жалко, – говорю, – что не сохранилось всё это. – (19)о чём жалеть? (20)архитектурной ценности этот дом не имеет, – сказал доктор. (21)я взглянул на него с удивлением. (22)не шутит ли? (23)нет, смотрит прямо в глаза, даже с каким-то вызовом. (24)задиристый хохолок на лысеющем лбу топорщится, как петушиный гребешок. – (25)как не имеет ценности? – говорю. – (26)это ж дом! (27)большой, крепкий, красивый, полный когда-то дорогого убранства. – (28)барские покои, и больше ничего. (29)таких в россии тысячи. – (30)так ведь и народу нашему пригодились бы такие покои. – (31)людям нашим нужны другие ценности. (32)вы ещё храм пожалейте. (33)теперь это модно. – (34)а что, не жаль храма? – (35)и храм цены не имеет. (36)архитектура путаная. (37)специалисты приезжали, говорят – эклектика. (38)потом, правда, всё-таки восстановили храм этот. – (39)и парка не жаль? – (40)парк – природа, и больше ничего. (41)в одном месте убавилось, в другом прибавилось. (42)в любую минуту его насадить можно. (43)мы стояли возле окна, внизу под нами раскинулся обширный посёлок. – (44)смотрите, – говорю, – сколько домов. (45)приличные дома, большинство новых. – (46)здесь живёт в основном торговый люд, кто чем торгует, работы хватает. – (47)вот и хорошо, – говорю. – (48)увеличился посёлок за полвека? – (49)увеличился. – (50)а теперь подумайте вот о чём: раньше, ну хоть ещё в тридцатые годы, здесь меньше жило народу, но успевали не только свои рабочие дела делать. (51)ещё и плотину чинили, озеро в берегах держали и парк обихаживали. (52)а теперь что ж, времени на это не хватает или желания нет? – (53)а это, – говорит, – знакомый мотив. (54)это всё ваше писательское ворчание. (55)что озеро спустили – это вы заметили. (56)что над каждой крышей телевизионная тарелка поставлена – этого вы не замечаете. (57)спорить с ним трудно, почти невозможно: доводы ваши он не слушает, только глаза навострит, тряхнёт головой и чешет без запинки, как будто доклад читает… – (58)есть писатели-патриоты. (59)их книги читают, фильмы по книжкам их смотрят наравне с футболом и хоккеем, потому что яркие, незабываемые образы. (60)а есть писатели-ворчуны, которые всем недовольны. (61)и всё им что-то надо. (62)вот одного такого лечили, а он нас же, медиков, опозорил в своём последнем сочинении. (63)за что, спрашивается? (64)да, не раз вспомянешь в дальней дороге бессмертного писателя земли русской николая васильевича гоголя: «россия такая уж страна – стоит высмеять одного околоточного надзирателя, как вся полиция обидится».