конспект джованні боккаччо

Джованні Боккаччо - італійський поет і письменник епохи раннього Відродження, гуманіст. Народився в 1313 р імовірно в червні або липні. Він був народжений у Флоренції і став плодом любові флорентійського купця і француженки. Можливо, саме через матір деякі джерела вказують місцем його народження Париж. Сам Джованні називав себе Боккаччо та Чертальдо - за назвою місцевості, звідки походила його родина.
Приблизно в 1330 р Боккаччо переселився в Неаполь: незважаючи на помітну з малих років літературну обдарованість хлопчика, батько бачив його в майбутньому тільки купцем, тому відправив навчатися премудростям комерції. Однак юний Боккаччо не виявляв ні здібностей, ні інтересу до торгівлі. Батько в кінці кінців втратив надію на те, що син продовжить його справу, і дозволив займатися канонічним правом. Але і юристом Боккаччо не став, єдиною його пристрастю була поезія, якої він отримав можливість присвятити всього себе лише значно пізніше, після смерті батька в 1348 р
Живучи в Неаполі, Боккаччо стає частиною оточення короля Роберта Анжуйського. Саме на цей період припадає його становлення як поета і гуманіста. Його друзями були вчені, освічені люди, впливові персони. Джованні запоєм читав стародавніх авторів, та й саме середовище значною мірою сприяла розширенню його уявлень про світ. Саме з Неаполем пов'язаний досить великий період його творчої біографії. На честь своєї музи, яку в віршах називав Фьяметтой, він написав велику кількість віршів; крім того, були створені поеми «Полювання Діани», «Тезеіда», «Филострато», а також прозовий роман, які мали для становлення нової італійської літератури велике значення.
У 1340 р, батько, який на той час повністю розорився, зажадав повернення Боккаччо до Флоренції, хоча той, як і раніше, був байдужий до комерції. Поступово гуманіст став брати участь у політичному і громадському житті міста. У 1341 року в його житті з'явилася дружба, яку він проніс через все життя, - з Франческо Петраркою. Завдяки цим відносинам Боккаччо почав ставитися до себе і до життя більш серйозно. Серед городян він користувався великим впливом, йому часто від імені Флорентійської республіки давали доручення дипломатичного характеру. Боккаччо віддавав багато сил просвітницькій роботі, пробуджував інтерес до старовини, до наук, особисто переписував старовинні рукописи.
У 1350-1353 рр. Боккаччо написав головний твір свого життя, що прославило його в століттях, - «Декамерон» - сотню новел, що випередили свій час, створюють яскраву панораму італійського життя, пронизаних вільнодумством, живим гумором, ідеями гуманізму. Успіх його став просто приголомшливим, причому в різних країнах, на мови яких вона тут же була переведена.
У 1363 р Боккаччо покинув Флоренцію і приїхав в Чертальдо, невеликий маєток, де повністю занурився в свої книги, жив, задовольняючись малим. Чим ближче маячила старість, тим більше забобонним ставав Боккаччо, серйозніше ставився до віри і церкви, однак говорити про те, що в його світогляді стався перелом, було б великим перебільшенням. Про це свідчать і його творчість, і апогей дружби і єдності поглядів з Петраркою. З написаних у ці роки праць, присвячених Данте, почало розвиватися літературознавство нового зразка. Публічні лекції про «Божественної комедії» він читав, поки його не звалив з ніг важку недугу. Найсильніше враження на Боккаччо справила смерть Петрарки, він пережив одного трохи менше ніж на півтора року. 21 грудня 1375 р серце великого гуманіста, одного з найосвіченіших людей Італії свого часу, зупинилося.