Киньте стислий переказ ПолліАнни!

Одинадцятирічна Полліанна Уіттіер приїжджає до своєї тітки міс Поллі Харрінгтон в штат Вермонт. Батько Поліанни Джон Уіттіер помер, не залишивши практично ніякої спадщини: будучи бідним пастором в маленькій церкві і отримуючи невелику платню, він залишив після себе лише кілька книг. Так як мати Поліанни давно померла, а інших родичів у неї немає, вона змушена переїхати до тітки Поллі, яка весь цей час не підтримувала ніяких контактів з родиною Поліанни. Старша сестра тітки Поллі свого часу вийшла за Джона Уіттіер всупереч бажанню батьків, які наполягали на весіллі з багатою людиною. Але мати Поліанни стала дружиною місіонера і відправилася з ним на південь, з тих пір родина розірвала з нею всякі стосунки. Тепер, двадцять п’ять років потому, тітка Поллі живе одна у величезному будинку, успадкувавши великий стан після смерті всіх її близьких. Вона педантична, строга і приймає племінницю виключно з почуття обов’язку. Полліанні вона виділяє кімнату на горищі, без дзеркала, з голими стінами і практично без меблів, тому що «їй хотілося по можливості віддалитися від суспільства дитини і, одночасно, вберегти багату обстановку: вже вона-то чула, як погано поводяться діти з хорошими речами ». Полліанна ж є повною протилежністю Поллі: дуже жива, балакуча і життєрадісна. Вона вчить оточуючих грі «в радість». Грати почали вони з батьком давним-давно, коли їм серед пожертвувань дісталися милиці: «Мені тоді страшенно хотілося ляльку, ось тато і попросив жінку, яка збирала пожертви. А та леді відповіла, що ляльок ніхто не жертвував, тому замість ляльки посилає маленькі милиці ». Тоді батько пояснив Полліанна, що потрібно радіти, раз милиці їм не потрібні. З тих пір вони завжди грали «в радість», знаходячи привід для оптимізму в кожній події. У перший же день після приїзду Поліанни тітка Поллі залишає її без вечері, звелівши вечеряти хлібом з молоком на кухні, разом зі служницею Ненсі, на що Полліанна відповідає: «Що ви, тьотю, я дуже рада. Я люблю хліб з молоком, і Ненсі мені дуже подобається. Ми так добре повечеряли разом ». Все моралізаторство і покарання тітки Поллі її племінниця сприймає із захопленням і вдячністю, чит призводить міс Поллі в замішання. Поступово тітка Поллі прив’язується до Полліанни.