Складіть план до легенди Шипшина (За Є.Шморгуном)
Шипшина
Колись Шипшина зростала не кущем, а деревом, як зараз черешня чи яблуня. Це вже згодом Природа покарала її малим зростом. І ось за віщо.
Під осінь Природа щоразу слала по світу двох своїх гінців. Перший запрошував на свято врожаю все живе: звірів, пташок та комах. Другий приносив на це свято по одному плодові з усіх-усіх дерев.
Аж якось зібралося все живе, а гінця з плодами немає. Чекають, чекають, а його нема, та й годі. Коли нарешті з'являється — увесь подряпаний, одіж пошарпана, аж косинці звисають. Усі до нього:
— Що скоїлося? Хто над тобою так позбиткувався?
— Шипшина, — каже,— не захотіла віддавати плід. Ось я й поліз на дерево, щоб самому той плід зірвати. А вона колючками наставилася і ну штрикати зусібіч. Ледве з дерева на землю спустився.
Розсердилася Природа на Шипшину:
— Ах ти ж, неслухнянице! Я тобі дала найпахучіший цвіт і найрясніший плід, а ти однієї ягідки пошкодувала! Чекай же! Будеш тепер не струнким деревом лісовим, а кущем придорожнім, щоб кожен, кому заманеться, міг твої плоди зривати, навіть руки вгору не піднімаючи.
Відтоді так і росте Шипшина придорожнім кущем. Правда, колючки так і залишилися при ній, бо Природа забула їх обламати. Але що ті колючки при низькому зрості! Ягід вони все одно не вбережуть, якщо хтось захоче їх зірвати.