Чим небезпечні хвороби цивілізації

Ответ:

Людина генетично пристосована до нестачі їжі та нерегулярного харчування. При надлишку їжі ця перевага перетворилася на схильність значної частини населення до «хвороб цивілізації». Такого висновку дійшов доктор медичних наук І.Ліберман (Науково-дослідний інститут експериментальної медицини РАМН, Санкт-Петербург), базуючись на власних даних і результатах інших дослідників.

Хворобами цивілізації називають атеросклероз, цукровий діабет II типу (інсулінонезалежний), гіпертонічну хворобу, а також нерідко ожиріння. Протягом останніх десятиліть ці хвороби помолодшали й часто трапляються вже в людей після 30 років. За даними деяких дослідників, атеросклероз аорти і коронарних артерій є практично в кожного, з віком лише посилюється його прояв. Таке масове поширення, по суті — пандемія судинної патології, дозволяє припускати, що в умовах цивілізації людство до цієї патології схильне. При цьому, природно, рівень схильності в різних людей неоднаковий.

Генотип, який визначає схильність до хвороб цивілізації, склався на ранніх етапах розвитку людини. Харчувалася вона тоді мало й нерегулярно, і в тих умовах дуже важливо було наїстися про запас. Надлишкові жири й вуглеводи відкладалися у жировій тканині, і розвинена жирова тканина була великою перевагою, особливо в жінок, яким доводилося народжувати і вигодовувати дітей. Чоловіки ж витрачали багато енергії на полювання, скотарство й землеробство, тому в них більше розвинені м’язи. При цьому в більшості людей не було їжі вдосталь, і між калорійністю їжі та енерговитратами існував певний баланс.

В епоху цивілізації значна частина людства перейшла до багатого харчування без природних раніше періодів голодування і значних витрат м’язової енергії. При цьому організм постійно виробляє велику кількість інсуліну, за сигналом якого жирова тканина приймає надлишок жирів та вуглеводів. Але коли клітини постійно перевантажені, вони втрачають чутливість до інсуліну. Образно кажучи, двері складів зачинені, оскільки склади переповнені. Ця природна захисна реакція клітин призводить до цукрового діабету II типу. Отже, жирова тканина більше не приймає ліпіди. Куди ж їм подітися? Одне з найбільш підходящих місць — стінки артерій, де ліпіди відкладаються у вигляді бляшок. Проникненню ліпідів у стінки судин дуже сприяє інсулін, який продовжує вироблятися у великих кількостях.

Люди з погано розвиненою жировою тканиною не мають можливості створювати енергетичні запаси. При незбалансованому харчуванні надлишок ліпідів відразу потрапляє в судинні стінки, тому сухорляві люди ризикують захворіти на атеросклероз, може, навіть частіше, ніж люди з розвиненою жировою клітковиною, можливості якої теж не безмежні. Тому чоловіки, які мають менш розвинену, порівняно з жінками, жирову тканину і, отже, менші можливості створення енергетичних запасів, набагато частіше, ніж жінки, розплачуються за ситість і малорухливе життя ішемічною хворобою серця.

Петербурзькі медики встановили, що хворі на атеросклероз та їхні родичі часто страждають на хронічну венозну недостатність і порушену мікроциркуляцію. Вочевидь, атерогенні порушення обміну речовин призводять до патології всієї судинної системи. До речі, порушення мікроциркуляції часто викликає артеріальну гіпертонію.

На думку І.Лібермана, і атеросклероз, і цукровий діабет II типу, і артеріальна гіпертонія — це природні клінічні прояви одного й того самого патологічного процесу: надлишкового продукування інсуліну і втрати чутливості до нього клітин. Патологічні зміни з віком прогресують, і клінічні прояви їх стають помітнішими. Так генетично закріплена перевага в нових умовах обернулася схильністю до хвороб.

Объяснение: