Чи потрібна Україні незалежність ?

Ще здавна мужній український народ прагнув до свободи та самостійності і з шаленою впертістю долав усі перешкоди на шляху до здійснення своєї заповітної мрії. Але не так давно Україна стала вільною та суверенною державою. Цього року виповниться рівно 25 років, як ми відзначаємо День незалежності. Але за такий період часу це велике свято чомусь не стало улюбленим для українців. Більше того, до цієї пори, як свідчать численні дослідження соціологів, ще є люди, які сильно сумніваються в тому, чи була потрібна Україні незалежність і чи є від неї якась користь, або й взагалі, воліли б бачити її автономією у складі Росії. І найгірше те, що кількість таких громадян самостійної України останніми роками почала зростати…

От і я зацікавилася: виграли чи програли українці, проголосивши незалежність України? Дивлячись на соцопитування, проведені між відомими українцями, я вирішила запитати у пересічних жителів міста Вінниці, що вони думають з цього приводу. Я зустрічала людей різного віку: від підлітків до людей похилого віку і відповіді, які вони давали, невимовно мене потішили.

Особливо радісним є той факт, що усі молоді люди, яких я опитала і котрі вже досягли підліткового та юнацького віку, є щирими патріотами і мають невимовно позитивний настрій щодо майбутнього нашої держави. Кого б не спитала, всі з впевненістю відповідали, що Україна – найкраща у світі держава, а її народ повинен бути вільним та самостійним і вони щиро вірять, що на нас чекає світле майбутнє, що настане в найближчому часі.

Опитані люди старшого віку трішки спокійніше та розсудливіше поставилися до мого питання, але патріотизму в них було не менше. Мені сподобалась відповідь жінки на ім’я Оксана, яка сказала: «Звичайно Україні потрібна незалежність! Ми вільний народ і живемо у вільній державі. Так,  недоліків вистачає, але це лише справа часу. А так, то ми непогано живемо: ми себе реалізовуємо, ми отримуємо хорошу освіту, ми можемо висловлювати свою думку, але, на жаль, депутатам та чиновникам дозволено набагато більше і це є головний недолік, який, надіюсь, буде виправлений найближчим часом».

Думка людей похилого віку була не такою однозначною. Трапилася жінка, яка завжди була категорично проти проголошення незалежності і вважає, що жодної користі вона нам не принесла, навпаки – лише одні нещастя. Були й такі, що стримувалися від відповіді, не знаючи, що відповісти, бо, як вони казали: «Життя держави не грає для мене важливої ролі, я живу своїм життям і за нього переживаю». Але таких були одиниці. Більшість відповідали з піднесеним почуттям оптимізму та гордості за нашу «козацьку державу» і казали, що незалежність – один з найважливіших здобутків та найбільших перемог нашого народу, а вони плекають щиру надію на те, що в майбутньому Україна наздожене передові країни світу і рівень життя підніметься.

Що ж до моєї власної думки, то безперечно наша держава повинна бути незалежною і такою залишиться, адже свобода є головним атрибутом народу. І, звичайно, хотілось би, щоб такі патріоти, як у Вінниці, жили по всій Україні, бо лише тоді наша держава матиме дійсно світле майбутнє.