profile

Опубликовано 5 лет назад по предмету Литература от Melyaaa

твір на тему : " Онєгін -"созданье ада иль небес" "

  1. Ответ
    Ответ дан lemai2005
    Привет , вроде то 
    ліття. Поет показує пробудження громадських інтересів у передовихлюдей свого часу, їхнє бажання до активної дії. Особиста драма Євгенія Онєгіна відобразила духовну драму прогресивного дворянства 20-х років XIX століття.Євгеній Онєгін різко виділяється серед інших героїв роману. Він не «позитивний герой», але і не «негативний герой». І це змушує нас активніше, без підказування автора, самим розібратися в характері героя роману.Соціальне становище і виховання визначили основні риси характеру Онєгіна. Він син багатого пана, «спадкоємець усіх своїх рідних». Йому не потрібно було трудитися за шматок хліба, він не вмів і не хотів трудитися. Пушкін підкреслює це, прямо говорячи про свого героя, що «праця завзята йому була нудна».Виховання, яке отримав Онєгін, було саме кепське. Його батько, легковажний петербурзький пан, передоручив виховання сина убогим гувернерам, «мадамам» і «мосьє», які нічого не навчили хлопчика, ніяк не виховували його і тільки злегка лаяли за пустощі:Мы все учились понемногуЧему-нибудь и как-нибудь.Не важко зрозуміти, що з Онєгіна виріс закінчений егоїст, що піклується тільки про себе, про свої бажання і задоволення, що не вміє звертати увагу на почуття, інтереси, страждання інших людей, здатний із легкістю скривдити, образити, заподіяти горе людині, навіть не помічаючи цього.Гарні задатки його душі завдяки вихованню і життєвій обстановці залишалися під спудом, не набули розвитку.Онєгін обертається у вищому світі. Спочатку він живе, як і всі світські люди: їздить на бали, упадає за жінками, зустрічається з друзями в ресторані, ходить у театри. Але це він робить без задоволення, як щось обов'язкове, його навіть перестало цікавити, що відбувається на сцені:Потом на сценуВ большом рассеянье взглянул,Отворотился — и зевнул.Але за своїми поглядами і вимогами до життя Онєгін стоїть незрівнянно вище не тільки від своїх сусідів-поміщиків у селі, але і представників петербурзького вищого світу. Онєгіна не задовольняло порожнє, беззмістовне життя, яке вважали за нормальне його світські знайомі.Им овладела тоска, хандра:Он застрелиться, слава богу,Попробовать не захотел,Но к жизни вовсе охладел.Как Child-Harold, угрюмый, томныйВ гостиных появлялся он.Проте в Онєгіна не вистачило ні сили, ні бажання порвати з цим життям. При цьому його егоїзм, неуважність до почуттів інших змушують його постійно чинити зло людям, із якими стикає його доля. Одержавши любовний лист від Тетяни, він, не маючи наміру розділити її почуття, чесно вирішує сказати їй про це, щоб відразу убити в ній усяку надію.Егоїзм і неуважність до людей позначаються і в подальшій поведінці Онєгіна. Вирішивши помститися Ленському, який умовив його приїхати на провінційний бенкет, Онєгін починає демонстративно, на очах у всіх, залицятися до нареченої свого друга, Ольги. Він дійсно «розлютив» і засмутив Ленського, але йому й у голову не приходить, що цими залицяннями він у той же час заподіяв гіркі страждання ні в чому не винній перед ним, закоханій в нього Тетяні. І це в день її іменин!Характер Онєгіна не вигаданий Пушкіним. Він у цьому образі узагальнив риси, типові для цілого прошарку молодих людей. Це люди, забезпечені працею кріпаків, які одержали безладне виховання. Але, на відміну від більшості представників пануючого класу поміщиків, які спокійно й безтурботно ставилися до свого бездумного і спокійного життя, ці молоді люди, більш розумні, чуйні і благородні, відчували невдоволеність навколишнім середовищем і у той же час — невдоволення собою. Вони замикалися в собі, почували себе розчарованими в житті, озлобленими на все і на всіх. Вони різко виділялися серед світської юрби, здавалися в суспільстві якимись дивними людьми, але самі продовжували таке ж беззмістовне світське життя, добре розуміючи його порожнечу і не зазнаючи від нього нічого, крім нудьги і щиросердечних страждань.Пушкін зображує в особі Онєгіна егоїста, але це не самовдоволений, закоханий у себе егоїст, а, як назвав Онєгіна В. Г. Бєлінський, «егоїст, який страждає». Він розуміє, що основне джерело його туги — це відсутність діяльності, праці. Але саме до цього він і не був спроможний внаслідок свого виховання. «Лінь, що нудьгує» — от характерна риса Онєгіна.

Войдите или зарегистрируйтесь, чтобы добавить ответ или свой вопрос на сайт


Другие вопросы
Шалаш
Другие предметы - 5 месяцев назад

Пытался написать сочинение по егэ по русскому не могу понять как,написать хотелось бы пример увидеть по этому тексту. (1)в солнечный день я приехал в старинный посёлок гусь-железный полюбоваться на озеро, искупаться, поплавать в нём. (2)доехал до речки, поднялся на бугор, глянул и... (3)о ужас! (4)нет озера. (5)по широкой впадине, окаймлённой дальней опушкой бывшего прибрежного леса, текла, извиваясь, узкая, местами пересыхающая речушка. (6)и старинной плотины, высокой, кирпичной, с чугунными шлюзами, в тёмных казематах которой, по преданию, разбойная братия чеканила фальшивые деньги, тоже не было. (7)шлюзы, регулировавшие сток, убрали, засыпали – и затянуло озеро тиной да ряской. (8)на месте этом проходила теперь обыкновенная дорожная насыпь; дорога делала крутой поворот, огибала белый двухэтажный барский дом, похожий на длинную казарму, заломанный чахлый парк и снова вырывалась на простор. (9)главный врач детского санатория, размещённого в барском доме, показал мне давние фотографии этого исчезнувшего озера, высокой кирпичной плотины, торговых рядов с доисторическими портиками, он водил по внутренним покоям огромного дома, заново перегороженного, приспособленного для иных надобностей. (10)переделка и ремонт когда-то выполнены были наспех: половицы скрипят и хлябают под ногами, двери перекошены, в оконные рамы задувает свежий ветерок. – (11)сохранилась хоть одна комната от давнего времени? – спросил я. – (12)с полами, дверями и окнами? – (13)полы, двери и прочее – всё порастащили. (14)а вот стены и потолок сохранились в одном месте. (15)идёмте, покажу. (16)он ввёл меня в зал, кажется, в теперешнюю столовую, с белыми строгими пилястрами, с лепным потолком. – (17)полы здесь были, говорят, из наборного паркета, двери из орехового дерева с бронзовой инкрустацией, люстра позолоченная висела. – (18)жалко, – говорю, – что не сохранилось всё это. – (19)о чём жалеть? (20)архитектурной ценности этот дом не имеет, – сказал доктор. (21)я взглянул на него с удивлением. (22)не шутит ли? (23)нет, смотрит прямо в глаза, даже с каким-то вызовом. (24)задиристый хохолок на лысеющем лбу топорщится, как петушиный гребешок. – (25)как не имеет ценности? – говорю. – (26)это ж дом! (27)большой, крепкий, красивый, полный когда-то дорогого убранства. – (28)барские покои, и больше ничего. (29)таких в россии тысячи. – (30)так ведь и народу нашему пригодились бы такие покои. – (31)людям нашим нужны другие ценности. (32)вы ещё храм пожалейте. (33)теперь это модно. – (34)а что, не жаль храма? – (35)и храм цены не имеет. (36)архитектура путаная. (37)специалисты приезжали, говорят – эклектика. (38)потом, правда, всё-таки восстановили храм этот. – (39)и парка не жаль? – (40)парк – природа, и больше ничего. (41)в одном месте убавилось, в другом прибавилось. (42)в любую минуту его насадить можно. (43)мы стояли возле окна, внизу под нами раскинулся обширный посёлок. – (44)смотрите, – говорю, – сколько домов. (45)приличные дома, большинство новых. – (46)здесь живёт в основном торговый люд, кто чем торгует, работы хватает. – (47)вот и хорошо, – говорю. – (48)увеличился посёлок за полвека? – (49)увеличился. – (50)а теперь подумайте вот о чём: раньше, ну хоть ещё в тридцатые годы, здесь меньше жило народу, но успевали не только свои рабочие дела делать. (51)ещё и плотину чинили, озеро в берегах держали и парк обихаживали. (52)а теперь что ж, времени на это не хватает или желания нет? – (53)а это, – говорит, – знакомый мотив. (54)это всё ваше писательское ворчание. (55)что озеро спустили – это вы заметили. (56)что над каждой крышей телевизионная тарелка поставлена – этого вы не замечаете. (57)спорить с ним трудно, почти невозможно: доводы ваши он не слушает, только глаза навострит, тряхнёт головой и чешет без запинки, как будто доклад читает… – (58)есть писатели-патриоты. (59)их книги читают, фильмы по книжкам их смотрят наравне с футболом и хоккеем, потому что яркие, незабываемые образы. (60)а есть писатели-ворчуны, которые всем недовольны. (61)и всё им что-то надо. (62)вот одного такого лечили, а он нас же, медиков, опозорил в своём последнем сочинении. (63)за что, спрашивается? (64)да, не раз вспомянешь в дальней дороге бессмертного писателя земли русской николая васильевича гоголя: «россия такая уж страна – стоит высмеять одного околоточного надзирателя, как вся полиция обидится».