profile

Опубликовано 6 лет назад по предмету История от darinasinelnik2017

чому на завершальному етапі другої світової війни між учасниками антигітлерівської коаліції виникли глибокі протиріччя?

  1. Ответ
    Ответ дан TheCrazy1337

    Ответ:

    Напад гітлерівської Німеччини на Радянський Союз 22 червня 1941 змусило уряди Англії та США переглянути своє ставлення до СРСР. 22 червня 1941 прем’єр-міністр Англії Уїнстон Черчілль, а 24 червня – президент США Франклін Рузвельт заявили про підтримку своїми країнами Радянського Союзу у війні з Німеччиною. 12 липня 1941 в Москві між урядами СРСР і Великобританії було підписано Угоду про спільні дії у війні.

    Складання антигітлерівської коаліції продовжилося і в 1942 році. 1 січня 1942 у Вашингтоні відбулася нарада дипломатичних представників 26 країн, що підписали «Декларацію Об’єднаних Націй». У Декларації говорилося про рішучість її підписали країн докласти всіх зусиль для розгрому ворога. Учасники Декларації брали на себе зобов’язання не укладати сепаратного перемир’я або миру з ворогом. У травні 1942 року між СРСР і Англією був підписаний договір «Про союз у війні проти гітлерівської Німеччини та її спільників у Європі та про співробітництво і взаємну допомогу після війни». Цей договір з’явився головною правовою базою співробітництва двох країн в роки війни.

    У червні 1942 року у Вашингтоні було підписано радянсько-американська угода «Про принципи, застосовні до взаємної допомоги у веденні війни проти агресії». У цій угоді зафіксовані взаємні зобов’язання сторін: США постачають в СРСР оборонні матеріали, озброєння; СРСР, у свою чергу, надає Сполученим Штатам сировину, оборонну інформацію, обслуговування американських вантажів і так далі.

    Влітку 1942 між СРСР, Англією і США була досягнута угода про відкриття другого фронту. Передбачалося відкрити другий фронт в кінці 1942 року. Але Черчиллю вдалося переконати Рузвельта замість відкриття другого фронту висадити англо-американські війська в Північній Африці. Відкриття другого фронту було перенесено на весну 1943 року, але навесні 1943 року другий фронт у Європі так і не був відкритий. Після поразки фашистських військ під Сталінградом правлячі кола Англії і США активізували дії своїх військ у Північній Африці.

    У січні 1943 року в Касабланці відбулася зустріч Рузвельта і Черчілля. На ній глави двох країн підтвердили намір своїх держав вести війну до повної капітуляції фашистської Німеччини та її союзників. Яких-небудь конкретних рішень про відкриття в Європі другого фронту в 1943 році прийнято не було. У травні 1943 року на черговій зустрічі Рузвельта і Черчілля, що відбулася у Вашингтоні, було прийнято рішення відкласти відкриття другого фронту в Європі до травня 1944 року.

    На початку липня 1943 англо-американські війська висадилися в Сицилії, а 3 вересня того ж року – в південній Італії. Італія капітулювала, фашистський уряд Муссоліні було відставлено від влади. Новий уряд Італії оголосив війну Німеччині.

    Корінний перелом у війні поставив перед країнами антигітлерівської коаліції ряд питань про організацію остаточного розгрому Німеччини та її союзників. З цією метою 19-30 жовтня 1943 в Москві відбулася конференція міністрів закордонних справ СРСР, США та Англії. Центральним питанням на конференції було питання про відкриття в Європі другого фронту. Англія і США підтвердили своє рішення почати висадку військ у Франції навесні 1944 року.

    На конференції були прийняті декларації про Італію та Австрії. У них йшлося про необхідність відновлення демократії та покарання військових злочинців в Італії; про відновлення свободи і незалежності в Австрії. На конференції була узгоджена, а потім і підписана Рузвельтом, Черчиллем і Сталіним «Декларація про відповідальність гітлерівців за скоєні звірства», що заклала міжнародно-правові підстави для покарання військових злочинців. У прийнятій на конференції «Декларації чотирьох держав з питання про загальну безпеку», яку підписали СРСР, Англія, США і Китай, йшлося про необхідність створення загальної міжнародної організації для підтримки миру і безпеки у всьому світі. В цілому підсумки Московської конференції свідчили про зміцнення антифашистської коаліції.

    Тегеранська конференція мала величезне міжнародне значення. Незважаючи на певні розбіжності її учасників з низки питань, загалом, ця зустріч глав держав антифашистської коаліції сприяла її подальшому6 червня 1944 висадкою англо-американських військ у Північній Франції (в Нормандії) було відкрито другий фронт, і восени союзники перейшли до активних наступальних дій в Європі. Наступ союзників тривало до грудня. У грудні 1944 року німецькі війська перейшли в контрнаступ в районі Арденн. Несподіване, добре підготовлене контрнаступ поставило англо-американські війська в дуже важке становище. На початку січня 1945 Черчілль звернувся до Сталіна з проханням розпочати наступ на Східному фронті. Започаткували 12 січня 1945 наступ Червоної Армії врятувало війська союзників від розгрому.

    Объяснение:

Войдите или зарегистрируйтесь, чтобы добавить ответ или свой вопрос на сайт


Другие вопросы
Шалаш
Другие предметы - 1 год назад

Пытался написать сочинение по егэ по русскому не могу понять как,написать хотелось бы пример увидеть по этому тексту. (1)в солнечный день я приехал в старинный посёлок гусь-железный полюбоваться на озеро, искупаться, поплавать в нём. (2)доехал до речки, поднялся на бугор, глянул и... (3)о ужас! (4)нет озера. (5)по широкой впадине, окаймлённой дальней опушкой бывшего прибрежного леса, текла, извиваясь, узкая, местами пересыхающая речушка. (6)и старинной плотины, высокой, кирпичной, с чугунными шлюзами, в тёмных казематах которой, по преданию, разбойная братия чеканила фальшивые деньги, тоже не было. (7)шлюзы, регулировавшие сток, убрали, засыпали – и затянуло озеро тиной да ряской. (8)на месте этом проходила теперь обыкновенная дорожная насыпь; дорога делала крутой поворот, огибала белый двухэтажный барский дом, похожий на длинную казарму, заломанный чахлый парк и снова вырывалась на простор. (9)главный врач детского санатория, размещённого в барском доме, показал мне давние фотографии этого исчезнувшего озера, высокой кирпичной плотины, торговых рядов с доисторическими портиками, он водил по внутренним покоям огромного дома, заново перегороженного, приспособленного для иных надобностей. (10)переделка и ремонт когда-то выполнены были наспех: половицы скрипят и хлябают под ногами, двери перекошены, в оконные рамы задувает свежий ветерок. – (11)сохранилась хоть одна комната от давнего времени? – спросил я. – (12)с полами, дверями и окнами? – (13)полы, двери и прочее – всё порастащили. (14)а вот стены и потолок сохранились в одном месте. (15)идёмте, покажу. (16)он ввёл меня в зал, кажется, в теперешнюю столовую, с белыми строгими пилястрами, с лепным потолком. – (17)полы здесь были, говорят, из наборного паркета, двери из орехового дерева с бронзовой инкрустацией, люстра позолоченная висела. – (18)жалко, – говорю, – что не сохранилось всё это. – (19)о чём жалеть? (20)архитектурной ценности этот дом не имеет, – сказал доктор. (21)я взглянул на него с удивлением. (22)не шутит ли? (23)нет, смотрит прямо в глаза, даже с каким-то вызовом. (24)задиристый хохолок на лысеющем лбу топорщится, как петушиный гребешок. – (25)как не имеет ценности? – говорю. – (26)это ж дом! (27)большой, крепкий, красивый, полный когда-то дорогого убранства. – (28)барские покои, и больше ничего. (29)таких в россии тысячи. – (30)так ведь и народу нашему пригодились бы такие покои. – (31)людям нашим нужны другие ценности. (32)вы ещё храм пожалейте. (33)теперь это модно. – (34)а что, не жаль храма? – (35)и храм цены не имеет. (36)архитектура путаная. (37)специалисты приезжали, говорят – эклектика. (38)потом, правда, всё-таки восстановили храм этот. – (39)и парка не жаль? – (40)парк – природа, и больше ничего. (41)в одном месте убавилось, в другом прибавилось. (42)в любую минуту его насадить можно. (43)мы стояли возле окна, внизу под нами раскинулся обширный посёлок. – (44)смотрите, – говорю, – сколько домов. (45)приличные дома, большинство новых. – (46)здесь живёт в основном торговый люд, кто чем торгует, работы хватает. – (47)вот и хорошо, – говорю. – (48)увеличился посёлок за полвека? – (49)увеличился. – (50)а теперь подумайте вот о чём: раньше, ну хоть ещё в тридцатые годы, здесь меньше жило народу, но успевали не только свои рабочие дела делать. (51)ещё и плотину чинили, озеро в берегах держали и парк обихаживали. (52)а теперь что ж, времени на это не хватает или желания нет? – (53)а это, – говорит, – знакомый мотив. (54)это всё ваше писательское ворчание. (55)что озеро спустили – это вы заметили. (56)что над каждой крышей телевизионная тарелка поставлена – этого вы не замечаете. (57)спорить с ним трудно, почти невозможно: доводы ваши он не слушает, только глаза навострит, тряхнёт головой и чешет без запинки, как будто доклад читает… – (58)есть писатели-патриоты. (59)их книги читают, фильмы по книжкам их смотрят наравне с футболом и хоккеем, потому что яркие, незабываемые образы. (60)а есть писатели-ворчуны, которые всем недовольны. (61)и всё им что-то надо. (62)вот одного такого лечили, а он нас же, медиков, опозорил в своём последнем сочинении. (63)за что, спрашивается? (64)да, не раз вспомянешь в дальней дороге бессмертного писателя земли русской николая васильевича гоголя: «россия такая уж страна – стоит высмеять одного околоточного надзирателя, как вся полиция обидится».