Перелічити основні помилки при пересуванні гравців у захисті

Техніка захисту. Техніка захисту підрозділяється на дві основні групи: а) техніка пересувань, б) техніка оволодіння м'ячем і протидії.  

А) Техніка пересування.  

Стойка. Захисник повинен знаходитися в стійкому положенні на злегка зігнутих ногах і бути завжди готовим утруднити вихід нападаючого за зручну позицію для атаки кошика та отримання м'яча.  

Стійка з виставленою вперед ногою. Застосовується при триманні гравця з м'ячем, коли необхідно перешкодити йому кинути в кошик або пройти під щит. Гравець на зігнутих ногах розташовується як правило, між нападаючим і щитом. Одну ногу він виставляє вперед, однойменну руку витягує вгору - вперед, попереджаючи очікуваний кидок, а іншу руку виставляє в бік - вниз, щоб перешкодити веденню м'яча в напрямку, найбільш небезпечному для корзини.  

Стійка із ступнями на одній лінії. Використовується при опіці нападника, який готується в середній частині поля до проходу з веденням в праву чи ліву сторону.  

Пересування. Напрямок і характер пересування захисника, як правило, залежать від дій нападаючого. Тому захисник завжди повинен зберігати положення рівноваги і бути готовим пересуватися в людом напрямку, весь час змінюючи напрям бігу в сторони, вперед, назад (часто спиною вперед).  

Б) Техніка оволодіння м'ячем.  

Виривання м'яча. Якщо захиснику вдалося захопити м'яч, то перш за все треба спробувати вирвати його з рук суперника. Для цього потрібно захопити м'яч можливо глибше двома руками, після чого різко рвонути до себе, зробивши одночасно поворот тулубом.  

Вибивання м'яча.  

Вибивання м'яча з рук супротивника. Захисник зближується з нападником, активно перешкоджаючи його дій з м'ячем. Для цього захисник виконує неглибокі випади з витягнутою до м'яча рукою, відступаючи потім у вихідну позицію.  

Вибивання м'яча при веденні. У момент початку проходу нападаючого з веденням захисник відступає або злегка отпригівает тому, залишивши супротивникові прямий пут до кошика, і переслідує його, відтісняючи до бічної лінії. Потім захисник набирає таку ж швидкість, як і нападник, і, випередивши ритм ведення, вибиває м'яч найближчій до супротивника рукою в момент прийому м'яча, який відскочив від майданчика.  

Перехоплення м'яча.  

Перехоплення м'яча при передачі. Успіх даного способу перехоплення залежить насамперед від своєчасності та швидкості дій захисника. У цьому випадку захиснику потрібно на короткій відстані набрати максимально можливу швидкість і випередити суперника на шляху до летить м'ячу. Захисник плечем і руками відрізає прямий шлях суперникові до м'яча і оволодіває нею.  

Перехоплення м'яча при веденні. Здійснюється в момент, коли захисник наздоганяє нападника, провідного м'яч. Для цього захиснику необхідно підлаштуватися до ритму і швидкості ведення м'яча, а потім, вийшовши з-за спини нападника, на мить раніше його прийняти відскакує м'яч на кисть найближчій руки і самому ж продовжувати вести м'яч, але в іншому напрямку.  

Накривання м'яча при кидку. Захисник, що має деяку перевагу перед нападником у зростанні і стрибку, повинен спробувати перешкодити вильоту м'яча з рук при кидку. Накривання м'яча може здійснюватися по ходу підстраховки гравця супротивника. При накриванні м'яча потрібно уникати руху всієї руки (або рук) зверху - вниз, так як це часто призводить до персональних помилок, особливо при протидії кидку двома руками або однією рукою знизу.  

Відбивання м'яча при кидку у стрибку. Ефективна протидія кидку у стрибку - дуже важке завдання, що вимагає від захисника мобілізації всіх сил, вміння та уваги. Кращим для відбиття м'яча з траєкторії польоту в кошик є момент, коли м'яч йде від кінчиків пальців руки і вже не контролюється нападаючим. Захисник повинен стрімко виходити для протидії кидку у стрибку так як час від моменту відштовхування до моменту випуску м'яча дорівнює всього 0,18 - 0,20 сек.  

Оволодіння м'ячем у боротьбі за відскок у свого щита. Для кожного гравця команди, що захищається дуже важливо вміти впевнено опанувати м'ячем, що відскочив від свого щита або корзини, так як команді доводиться виконувати цю операцію в середньому 25 - 30 разів за матч. Після кидка нападаючого захисник повинен перепинити противнику шлях до щита, зайняти стійке положення, а потім боротися за відскок, швидко і своєчасно вистрибуючи для оволодіння м'ячем. Стрибок виконується поштовхом як однієї, так і двома ногами після невеликого розбігу або з місця. Високо вистрибнувши і заволодівши м'ячем, гравець при приземленні широко розводить ноги і згинає тулуб, щоб в умовах силової боротьби перешкодити супротивникові зайняти вигідне положення по відношенню до щита і м'ячу. Потім м'яч енергійним рухом рук підтягується до тулуба і ховається за допомогою широко розставлених ліктів.