profile

Опубликовано 5 лет назад по предмету Другие предметы от HOTPLAY

сласти твір на тему як я проведу канікули /2й клас

  1. Ответ
    Ответ дан iorishko
                   можливо щось підійде))  Вже через пару тижнів почнуться канікули. Я так чекав на них протягом усього семестру! Я старався вчитися, щоб отримати гарні оцінки. 
          І моя тяжка праця принесла свої плоди: я не отримав жодної шістки. Мої батьки пообіцяли мені, якщо я не отримаю жодної шістки, дозволити поїхати мені в дитячий табір на море. Мій найкращий друг був там вже тричі, і йому дуже сподобалось. Цей табір знаходиться в Криму майже на самому березі моря у невеличкому селищі. Мій друг розповідав мені, що там веселі вожаті, що вони влаштовують цікаві конкурси та змагання між дітьми. Що там купаються в морі щодня, що відзначають День Нептуна та День іменинника. До того ж я б хотів знайти собі нових друзів, подивитись на Крим, бо я там жодного разу не був. Це моя найбільша мрія про літо. І я думаю, що вона здійсниться. 
          Моя бабуся живе в селі недалеко від міста. Кожні канікули я їжджу до неї в гості. Я приїжджаю на початку червня, а додому їду вже у серпні, - майже ціле літо ми з нею разом. Я допомагаю моїй бабусі по господарству: ношу воду з криниці, працюю на городі. А ще в селі у мене ціла купа друзів! Я живу усе літо в бабусі ще змалечку, тому вже давно встиг перезнайомитись з усіма хлопцями та дівчатками, бо село в нас невеличке і кожен один одного знає. Деякі з дітей, як і я, приїздять з міста, а деякі живуть в селищі. Разом ми проводимо дуже багато часу: ходимо на річку купатись - я вмію плавати, і тому бабуся майже не хвилюється за мене. Якось ми вирішили провести змагання з плавання між хлопцями, що вміють плавати, так я там переміг! Але і без змагань на річці дуже весело: ми пірнаємо у воду з "тарзанки", бризкаємо дівчат водою. Наприкінці червня та на початку липня ми ходимо до лісу та збираємо там суниці. Вони малесенькі, але такі смачні! Ми нахиляємось низенько над землею, щоб не пропустити жодної ягідки. У нас навіть є свої "фірмові" місця, де ми збираємо суниці, - там їх найбільше можна знайти. 
          Якщо у моїх батьків буде відпустка влітку, то ми всією родиною поїдемо до Закарпаття. Ми їздимо туди усякий раз, коли є можливість. Живемо ми у невеличкому селищі біля міста Мукачево. Я навіть не пам'ятаю, як воно називається, але я пам'ятаю, що озеро, в якому ми купаємось, синє-синє та прозоре-прозоре. Я одного разу зайшов у воду по шию, а потім глянув донизу, на ноги. Так їх було видно дуже добре! І глибина там добра, що поплавати можна, і вода прозора та чиста, одне погано - холодна вона дуже, бо з гір стікає донизу багато струменів, вода з яких потрапляє у озеро. А ще навколо нашої бази відпочинку знаходиться ліс, у якому ми збираємо літні гриби, ягоди та просто так гуляємо. Я люблю відпочивати разом зі своїми батьками, тому що вони у мене веселі, добрі. Вони у мене найкращі в світі батьки! 
          Обов'язково у літні подорожі я візьму з собою книжки, які задали прочитати літом для наступного класу. Я взагалі люблю читати і часто читаю усе, що мені попадається під руку: газети, журнали, книжки. Мені цікаво дізнаватись про те, як живуть інші люди, цікаво читати про пригоди, таємниці, про заховані скарби. А шкільна література теж цікава, незважаючи на те, що тематика інша. Літом я прочитаю книгу, а взимку, коли ми будемо її проходити, лише повторю і все, бо в мене добра пам'ять, я легко запам'ятовую те, що прочитав. 
          Останній тиждень літніх канікул я хочу провести вдома, готуючись до школи.        

Войдите или зарегистрируйтесь, чтобы добавить ответ или свой вопрос на сайт


Другие вопросы
Шалаш
Другие предметы - 2 месяца назад

Пытался написать сочинение по егэ по русскому не могу понять как,написать хотелось бы пример увидеть по этому тексту. (1)в солнечный день я приехал в старинный посёлок гусь-железный полюбоваться на озеро, искупаться, поплавать в нём. (2)доехал до речки, поднялся на бугор, глянул и... (3)о ужас! (4)нет озера. (5)по широкой впадине, окаймлённой дальней опушкой бывшего прибрежного леса, текла, извиваясь, узкая, местами пересыхающая речушка. (6)и старинной плотины, высокой, кирпичной, с чугунными шлюзами, в тёмных казематах которой, по преданию, разбойная братия чеканила фальшивые деньги, тоже не было. (7)шлюзы, регулировавшие сток, убрали, засыпали – и затянуло озеро тиной да ряской. (8)на месте этом проходила теперь обыкновенная дорожная насыпь; дорога делала крутой поворот, огибала белый двухэтажный барский дом, похожий на длинную казарму, заломанный чахлый парк и снова вырывалась на простор. (9)главный врач детского санатория, размещённого в барском доме, показал мне давние фотографии этого исчезнувшего озера, высокой кирпичной плотины, торговых рядов с доисторическими портиками, он водил по внутренним покоям огромного дома, заново перегороженного, приспособленного для иных надобностей. (10)переделка и ремонт когда-то выполнены были наспех: половицы скрипят и хлябают под ногами, двери перекошены, в оконные рамы задувает свежий ветерок. – (11)сохранилась хоть одна комната от давнего времени? – спросил я. – (12)с полами, дверями и окнами? – (13)полы, двери и прочее – всё порастащили. (14)а вот стены и потолок сохранились в одном месте. (15)идёмте, покажу. (16)он ввёл меня в зал, кажется, в теперешнюю столовую, с белыми строгими пилястрами, с лепным потолком. – (17)полы здесь были, говорят, из наборного паркета, двери из орехового дерева с бронзовой инкрустацией, люстра позолоченная висела. – (18)жалко, – говорю, – что не сохранилось всё это. – (19)о чём жалеть? (20)архитектурной ценности этот дом не имеет, – сказал доктор. (21)я взглянул на него с удивлением. (22)не шутит ли? (23)нет, смотрит прямо в глаза, даже с каким-то вызовом. (24)задиристый хохолок на лысеющем лбу топорщится, как петушиный гребешок. – (25)как не имеет ценности? – говорю. – (26)это ж дом! (27)большой, крепкий, красивый, полный когда-то дорогого убранства. – (28)барские покои, и больше ничего. (29)таких в россии тысячи. – (30)так ведь и народу нашему пригодились бы такие покои. – (31)людям нашим нужны другие ценности. (32)вы ещё храм пожалейте. (33)теперь это модно. – (34)а что, не жаль храма? – (35)и храм цены не имеет. (36)архитектура путаная. (37)специалисты приезжали, говорят – эклектика. (38)потом, правда, всё-таки восстановили храм этот. – (39)и парка не жаль? – (40)парк – природа, и больше ничего. (41)в одном месте убавилось, в другом прибавилось. (42)в любую минуту его насадить можно. (43)мы стояли возле окна, внизу под нами раскинулся обширный посёлок. – (44)смотрите, – говорю, – сколько домов. (45)приличные дома, большинство новых. – (46)здесь живёт в основном торговый люд, кто чем торгует, работы хватает. – (47)вот и хорошо, – говорю. – (48)увеличился посёлок за полвека? – (49)увеличился. – (50)а теперь подумайте вот о чём: раньше, ну хоть ещё в тридцатые годы, здесь меньше жило народу, но успевали не только свои рабочие дела делать. (51)ещё и плотину чинили, озеро в берегах держали и парк обихаживали. (52)а теперь что ж, времени на это не хватает или желания нет? – (53)а это, – говорит, – знакомый мотив. (54)это всё ваше писательское ворчание. (55)что озеро спустили – это вы заметили. (56)что над каждой крышей телевизионная тарелка поставлена – этого вы не замечаете. (57)спорить с ним трудно, почти невозможно: доводы ваши он не слушает, только глаза навострит, тряхнёт головой и чешет без запинки, как будто доклад читает… – (58)есть писатели-патриоты. (59)их книги читают, фильмы по книжкам их смотрят наравне с футболом и хоккеем, потому что яркие, незабываемые образы. (60)а есть писатели-ворчуны, которые всем недовольны. (61)и всё им что-то надо. (62)вот одного такого лечили, а он нас же, медиков, опозорил в своём последнем сочинении. (63)за что, спрашивается? (64)да, не раз вспомянешь в дальней дороге бессмертного писателя земли русской николая васильевича гоголя: «россия такая уж страна – стоит высмеять одного околоточного надзирателя, как вся полиция обидится».