profile

Опубликовано 5 лет назад по предмету Английский язык от liliya4753

допоможіть !!! твір на тему "школа" з англійської мови

  1. Ответ
    Ответ дан olesyakhudoba
    I spend a lot of time at school. This place is like my second home. I think that school years are one of the most important parts of our lives. It’s the time when we get major knowledge on different subjects, certain skills and experience for living in the society. This year I’m going to finish my native school number 11 and it makes me a bit sad. However, while I’m still here, I’d like to tell you a little bit about this school. It is a three-storey building with light and spacious classrooms. There is a school playground and an athletic field outside the school. Apart from classrooms we have a library, a gym, a cloak-room, a dining-room, and a small assembly hall. The halls are full of useful posters and portraits of renowned people, among them writers, scientists, musicians and else. The headmaster’s office is situated on the ground floor, while the room for teachers is on the first floor. Our school works from Monday till Saturday. We have lessons from 8.30 am till 3 pm. The breaks between the lessons usually last from 5 to 15 minutes. During the longest break we go to dining-room. I get to meet with my friends from other forms there. We eat and chat together. My favourite subjects are English and PE. The classroom for English lessons is well-equipped. There is a good collection of foreign literature, a TV with DVD, a CD player and lots of headphones for us. The walls are decorated with British and American sights. When we have PE lessons our teacher takes us to the gym. We do lots of exercise there and sometimes we play team games. If the weather is warm, we can have the lesson outside. I think life would be boring without schools and it’s a pity that school years don’t last longer.

    ПЕРЕКЛАД


    Я проводжу багато часу в школі. Це місце, як мій другий дім. Я думаю, що шкільні роки - це одна з найважливіших частин нашого життя. Це час, коли ми отримуємо основні знання з різних предметів, певні навички і досвід для життя в суспільстві. В цьому році я закінчую свою рідну школу № 11, і це мене трохи засмучує. Проте, поки я ще тут, я хотів би розповісти вам трохи про цю школу. Це триповерхова будівля зі світлими і просторими класами. За межами школи є ігровий майданчик і спортивний майданчик. Крім кабінетів, у нас є бібліотека, спортзал, роздягальня, їдальня, і невеликий актовий зал. У коридорах повно корисних плакатів і портретів відомих людей, серед яких письменники, вчені, музиканти і т.д. Кабінет директора знаходиться на першому поверсі, а вчительська - на другому поверсі. Наша школа працює з понеділка по суботу. У нас уроки з 8.30 ранку до 15.00. Перерви між уроками зазвичай тривають від 5 до 15 хвилин. Під час найдовшої зміни ми йдемо до їдальні. Мені вдається там зустрітися з моїми друзями з інших класів. Ми разом їмо і спілкуємося. Моїми улюбленими предметами є англійська та фізкультура. Кабінет з англійської мови добре обладнаний. Там хороша колекція зарубіжної літератури, телевізор з DVD, CD-програвач і багато навушників для нас. Стіни прикрашені британськими та американськими пам'ятками. Коли у нас урок фізкультури, наш учитель веде нас в спортзал. Ми там робимо багато вправ, а іноді граємо в командні ігри. Якщо погода тепла, ми можемо проводити урок на вулиці. Я думаю, що життя було б нудним без шкіл, і шкода, що шкільні роки не тривають довше. 

Войдите или зарегистрируйтесь, чтобы добавить ответ или свой вопрос на сайт


Другие вопросы
Шалаш
Другие предметы - 5 месяцев назад

Пытался написать сочинение по егэ по русскому не могу понять как,написать хотелось бы пример увидеть по этому тексту. (1)в солнечный день я приехал в старинный посёлок гусь-железный полюбоваться на озеро, искупаться, поплавать в нём. (2)доехал до речки, поднялся на бугор, глянул и... (3)о ужас! (4)нет озера. (5)по широкой впадине, окаймлённой дальней опушкой бывшего прибрежного леса, текла, извиваясь, узкая, местами пересыхающая речушка. (6)и старинной плотины, высокой, кирпичной, с чугунными шлюзами, в тёмных казематах которой, по преданию, разбойная братия чеканила фальшивые деньги, тоже не было. (7)шлюзы, регулировавшие сток, убрали, засыпали – и затянуло озеро тиной да ряской. (8)на месте этом проходила теперь обыкновенная дорожная насыпь; дорога делала крутой поворот, огибала белый двухэтажный барский дом, похожий на длинную казарму, заломанный чахлый парк и снова вырывалась на простор. (9)главный врач детского санатория, размещённого в барском доме, показал мне давние фотографии этого исчезнувшего озера, высокой кирпичной плотины, торговых рядов с доисторическими портиками, он водил по внутренним покоям огромного дома, заново перегороженного, приспособленного для иных надобностей. (10)переделка и ремонт когда-то выполнены были наспех: половицы скрипят и хлябают под ногами, двери перекошены, в оконные рамы задувает свежий ветерок. – (11)сохранилась хоть одна комната от давнего времени? – спросил я. – (12)с полами, дверями и окнами? – (13)полы, двери и прочее – всё порастащили. (14)а вот стены и потолок сохранились в одном месте. (15)идёмте, покажу. (16)он ввёл меня в зал, кажется, в теперешнюю столовую, с белыми строгими пилястрами, с лепным потолком. – (17)полы здесь были, говорят, из наборного паркета, двери из орехового дерева с бронзовой инкрустацией, люстра позолоченная висела. – (18)жалко, – говорю, – что не сохранилось всё это. – (19)о чём жалеть? (20)архитектурной ценности этот дом не имеет, – сказал доктор. (21)я взглянул на него с удивлением. (22)не шутит ли? (23)нет, смотрит прямо в глаза, даже с каким-то вызовом. (24)задиристый хохолок на лысеющем лбу топорщится, как петушиный гребешок. – (25)как не имеет ценности? – говорю. – (26)это ж дом! (27)большой, крепкий, красивый, полный когда-то дорогого убранства. – (28)барские покои, и больше ничего. (29)таких в россии тысячи. – (30)так ведь и народу нашему пригодились бы такие покои. – (31)людям нашим нужны другие ценности. (32)вы ещё храм пожалейте. (33)теперь это модно. – (34)а что, не жаль храма? – (35)и храм цены не имеет. (36)архитектура путаная. (37)специалисты приезжали, говорят – эклектика. (38)потом, правда, всё-таки восстановили храм этот. – (39)и парка не жаль? – (40)парк – природа, и больше ничего. (41)в одном месте убавилось, в другом прибавилось. (42)в любую минуту его насадить можно. (43)мы стояли возле окна, внизу под нами раскинулся обширный посёлок. – (44)смотрите, – говорю, – сколько домов. (45)приличные дома, большинство новых. – (46)здесь живёт в основном торговый люд, кто чем торгует, работы хватает. – (47)вот и хорошо, – говорю. – (48)увеличился посёлок за полвека? – (49)увеличился. – (50)а теперь подумайте вот о чём: раньше, ну хоть ещё в тридцатые годы, здесь меньше жило народу, но успевали не только свои рабочие дела делать. (51)ещё и плотину чинили, озеро в берегах держали и парк обихаживали. (52)а теперь что ж, времени на это не хватает или желания нет? – (53)а это, – говорит, – знакомый мотив. (54)это всё ваше писательское ворчание. (55)что озеро спустили – это вы заметили. (56)что над каждой крышей телевизионная тарелка поставлена – этого вы не замечаете. (57)спорить с ним трудно, почти невозможно: доводы ваши он не слушает, только глаза навострит, тряхнёт головой и чешет без запинки, как будто доклад читает… – (58)есть писатели-патриоты. (59)их книги читают, фильмы по книжкам их смотрят наравне с футболом и хоккеем, потому что яркие, незабываемые образы. (60)а есть писатели-ворчуны, которые всем недовольны. (61)и всё им что-то надо. (62)вот одного такого лечили, а он нас же, медиков, опозорил в своём последнем сочинении. (63)за что, спрашивается? (64)да, не раз вспомянешь в дальней дороге бессмертного писателя земли русской николая васильевича гоголя: «россия такая уж страна – стоит высмеять одного околоточного надзирателя, как вся полиция обидится».