Опис Софіівського Собору

Ответ:

Объяснение:

Державний архітектурно-історичний заповідник Софія Київська "Софіївський музей" міститься в центрі Києва. На території заповідника, площа якого становить 5 гектарів, розташований чудової краси ансамбль пам'яток вітчизняного зодчества XI-XVIII століть. Найціннішою спорудою заповідника є Софіївський собор - всесвітньовідома пам'ятка архітектури і монументального живопису XI століття. Він велично височить у центрі ансамблю.

Собор Софія Київська споруджено в період розквіту Київської Русі, великої східнослов'янської держави, колиски трьох народів - українського, російського, та білоруського.

Давньоруська держава досягла вершини своєї могутності у часи правління князя Володимира Святославича (978-1015 рр.) та його сина Ярослава Мудрого (1019- 1054 рр.).

У 988 році за князя Володимира Святославича на Русі було запроваджено християнство, що мало велике значення для дальшого розвитку феодальних відносин, зміцнення єдності держави, піднесення культури, розширення політичних і культурних зв'язків Київської Русі з Візантією та іншими європейськими країнами.

Із запровадженням християнства в Давньоруській державі почалось інтенсивне будівництво кам'яних християнських храмів. До їх створення залучалися кращі будівельники і художники свого часу, використовувалися художні й технічні досягнення епохи. Храми прикрашалися настінними розписами, кам'яним різьбленням, ставали справжніми творами мистецтва. Водночас із спорудженням кам'яних храмів розв'язувалися важливі містобудівничі завдання.

Під час побудови першої кам'яної церкви в центрі Києва - Десятинної (989-996 рр.)- князь Володимир Святославич значно збільшив і укріпив територію міста. За часів сина Володимира - Ярослава Мудрого в Києві почалось велике будівництво. Територію кремля було розширено більш як у 8 разів і обнесено новими оборонними валами. У цей же період збудовано митрополичий храм - собор Софія Київська, який став головною монументальною будовою міста.

Будівництво Собору Софія Київська. Початок будівництва Софіївського собору

У літописах закладини собору Софія Київська датуються 1017 або 1037 роком. Певно, що будівництво Софіївського собору велося в 20-30-і роки XI століття.

Навколо Софійського собору - центральної споруди Ярославового міста - стояли кам'яні храми, боярські палаци, житла городян, а подвір'я митрополії було огороджено муром. До наших днів з XI століття збереглися лише собор Софія Київська і руїни Золотих воріт - парадного в'їзду в древній Київ.

Стародавній Київ X-XIII ст. Макет, фрагмент. Місто Ярослава. Художник Д. Мазюкевич:

Стародавній Київ X-XIII ст. Макет, фрагмент. Місто Ярослава. Художник Д. Мазюкевич

Назва собору "Софіївський" походить від грецького слова "софія", що в перекладі означає "мудрість". Присвячений "мудрості християнського вчення", собор, за задумом творців, мав утверджувати християнство на Русі. Збудований як головний, митрополичий храм Русі, собор Софія Київська був у давнину громадським і культурним центром держави. Тут відбувалися церемонії "посадження" князів на київський престол, прийоми іноземних послів; біля стін Софіївського собору збиралося київське віче; при Софіївському соборі велося літописання і була створена Ярославом Мудрим перша відома у Київській Русі бібліотека.

Уже в XI столітті сучасники оцінили собор Софія Київська як видатний твір мистецтва. Перший руський митрополит Іларіон - видатний публіцист свого часу - писав про нього: "Церковь дивна и славна всем округниим странам, яко же ина не обрящется во всем полунощи земнем от востока до запада".

За свою багатовікову історію собор Софія Київська пережив навали ворогів, пограбування, часткові руйнування, ремонти і перебудови.

В один з найважчих періодів історії древнього Києва - захоплення міста полчищами хана Батия в 1240 році - більшість архітектурних споруд було перетворено на руїни. Софіївський собор уцілів. Однак, розграбований і спустошений, собор Cвятої Cофії втратив колишню красу і велич, хоч і залишився головним міським діючим храмом. Протягом XIV - XV століть киянам доводилося вести боротьбу проти литовських і польських феодалів, а також проти кримських татар, які спустошували місто грабіжницькими набігами. У 1416 році Київ розграбував і спалив хан Едігей, у 1482 році - Менглі-Гірей.